Часто серед студентів є люди, що гарно виконують творчі завдання, знають навчальний матеріал, але роблять усе, аби не відповідати. Зазвичай вони просто не можуть або не бажають починати говорити, висловлювати свою думку. А це одна з головних рис конкурентоспроможності в сучасному світі, адже потрібно вміти справити гарне враження й швидко висловити свої ідеї.
Існує багато факторів, що змушують людей «мовчати» на парах:
– сором’язливість;
– страх зробити помилку;
– страх розчарувати викладача або одногрупників поганою відповіддю;
– нестача мотивації або зацікавленості навчанням;
– низький рівень знань із предмета;
– вплив репутації «сурового викладача», що покарає за погану відповідь;
– невпевненість в якості власних знань та ідей (небажання казати «загальновідомі факти»);
– негативний досвід виступів на парах або під час дискусії.
Усі ці фактори однаково погано впливають на студентів будь-якого курсу. Також часто причиною мовчання на парах є індивідуальні психологічні особливості студента. Саме тому викладач має знайти особливий підхід до кожного студента, адже якісна освіта – запорука успішної самореалізації особистості.
Створіть доброзичливу атмосферу на парі.
Це нормально, коли людина більше розповідає у доброзичливій атмосфері серед дружніх однолітків. Крім спокійного стану на парах, також слід час від часу цікавитись думкою студентів щодо навчального процесу, аби вони звикли висловлювати свою думку. Таким чином окрім стимулу отримати гарну оцінку, студентів буде мотивувати бажання розповісти щось корисне і цікаве.
Для дискусії використовуйте спеціальні жести.
Під час дискусійних тем багато студентів жахаються бути доповідачем, адже їх лякає реакція одногрупників, а також галас, який вони спричинять своїм виступом. Аби зменшити напругу від цього, а також заохотити більше студентів до навчання, достатньо створити декілька спеціальних жестів для дискусії: «так», «ні», «гарна ідея», «недостатньо аргументації» та інші. Таким чином в аудиторії не буде зайвих зауважень і більше студентів зможуть взяти участь у дискусії, а доповідач швидше буде орієнтуватись у зауваженнях.
Допоможіть створити ланцюг відповідей.
Зазвичай студенти гарно пишуть, але не можуть озвучити свою ідею. Варто запропонувати їм написати відповідь на питання, а лише потім озвучити її. Так студентам буде легше висловити свою думку, адже вона вже сформована і достатньо лише прочитати. Кожного разу слід пропонувати відповісти детальніше й почати проводити короткі колективні обговорення.
Частіше пропонуйте командні види роботи.
Такий вид роботи на парі, по-перше, дозволить звикнути студентам до нових умов, по-друге, навчить спілкуватись та висловлювати власну думку перед своєю командою, а потім і перед усією групою. Крім того, під час командної роботи можна відстежувати, які саме думки висловлює той чи той студент. Це дозволить краще зрозуміти індивідуальні особливості та підібрати відповідні методи для налагодження продуктивної роботи на парах.
Привчіть студентів до конструктивної критики.
Ще в школі мають пояснювати: конструктивна критика – це нормально. Але не завжди учні це гарно усвідомлюють, тому в першокурсників й виникає проблема – небажання відповідати, через те, що викладач зробить зауваження щодо відповіді. Вміння критично оцінювати ситуацію одне з головних для сучасної людини. Привчіть студентів ставити питання (коли ті виникають) не лише один до одного, а й до викладача.
Донесіть до студентів, що помилки – це нормально.
Як і в попередньому випадку першокурсники (а іноді й старші студенти) не розуміють, що робити помилки – це нормально. Навіть в університеті потрібно повторювати та пояснювати такі речі. Головне – донести, що треба вчасно виправляти свої помилки.
