Книги Літературної агенції «Піраміда», серії «Приватна колекція» у фонді наукової бібліотеки ЧНУ ім. П. Могили: частина ІІ


Нещодавно бібліотека ЧНУ імені Петра Могили поповнилася ще 23 новими виданнями серії «Приватна колекція».Особливо хочеться відмітити декілька нових антологій, де укладач намагався бути інформативним, вичерпним та цікавим для читача. «Ломикамінь: антологія українського верлібру» 2018 року видання – це перше систематичне зібрання українського вільного віршу (Vers Libre), яке вміщує твори 222 авторів із різних куточків України та діаспори, починаючи з класики й закінчуючи сьогоденням. Читач має змогу простежити еволюцію виникнення вільного віршу та осягнути всю його багатогранність. «Антологія пізньої латинської поезії. Відлуння золотого віку» – вишуканий переклад майстра Андрія Содомори і присвячена римській поезії доби пізньої античності найкращих поезій Сенеки, Петронія, Марціала, Немесіана та інших.

Паралельно з антологіями «Приватна колекція» поповнилася й іншими оригінальними виданнями.

Класику доби раннього модернізму представляє Михайло Яцків і його збірка малої прози «Чорні крила». Чорні крила – це образ натхнення, творчості, які відривають від буденності й рутинної роботи. Водночас письменник занурюється в глибинні лабіринти людської психіки.

Дещо несподіваним для українського читача є кінороман, написаний у жанрі стимпанку Петра Яценка «Нечуй. Немов. Небач» (2017 р.), який заснований на реальних подіях і біографії класика української літератури І. Нечуя-Левицького та рекомендований для тих, хто любить історичні реконструкції. Хто такий Нечуй зрозуміло, а хто такі Немов і Небач у романі – дізнаєтеся самі, коли прочитаєте його.

Сучасні українські письменники порадували новими творами.  Вийшов у світ завершальний роман молодіжної трилогії «Тибет на восьмому поверсі» Анатолія Дністрового, в якому йдеться про будні студентського середовища ранніх 90-х.

Про захопливі пригоди двох диваків йдеться в стильно написаному романі Петра Яценка «Повернення придурків». Це наївні та світлі люди, які губляться в очах суспільства. Може, закарбовуючи їхню «придуркуватість», Петро Яценко наближається до їхнього повернення знов у спільноту людей.

Пропонуємо для прочитання нові книги Романа Іваничука, а саме: насолодитися «Львівською книгою», прочитати розповідь про особисту бібліотеку автора «Серед повені книг», переглянути щоденникові записи пророчої книги про події Майдану 2014 року «Мандрівка до Аберфайлю»; ознайомитись із збіркою інтерв’ю письменника за 60 років праці з книги «Світ спіймав мене, і я тим тішуся».

У новому ракурсі представлений член Нью-Йоркської групи Богдан Бойчук (його трилогія «Паноптикум ДіПі», роман «Розанна з нивок», «Добрані п’єси») .

Шанувальникам жіночої літератури буде цікавою книга самобутньої західно-української письменниці 20-30-х років ХХ століття, Дарії Віконської «Жінка в чорному», а її вагоме літературознавче дослідження про ірландського письменника Джеймса Джойса) опубліковане з іншого кінця книги та актуальне й донині  в Україні.

Додалися дві нові книги талановитої письменниці Галини Пагутяк «Світ Модрицьких,  передміщан  з Дрогобича» 2017 р., «Новий рік у Стамбулі» (2015 р).
На замовлення потомка роду Модрицьких, які з давніх-давен проживають в невеликому містечку Дрогобич, що біля Львова, Зеоніда Модрицького, Галина Пагутяк створила історію окремого роду,  починаючи із 16 ст. Різноманітні хитросплетіння долі, традиції, звичаї, загадки і навіть таємниці, – про все це в ґрунтовному дослідженні «Світ Модрицьких,  передміщан з Дрогобича».

«Творчість під час війни – як ходіння по репаній кризі» – стверджує письменниця в повісті «Новий рік у Стамбулі». Можна вважати цю повість як важку правду-сповідь, коли відпочинок не радує, якщо твоя країна в небезпеці.
Марко Андрейчик, як американський учений українського походження пропонує ознайомитись з глибоким аналізом культурного вибуху, який охопив Україну в першому десятилітті незалежності в літературно-критичному дослідженні «Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX ст.» (2018 рік видання). У книзі захоплено розглянуто прозу провідних авторів того часу, і наповнена вона колоритними персонажами. Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності.