Доктор історичних наук, професор кафедри історії ЧНУ імені Петра Могили Юрій Котляр продовжує цикл випусків про Спаси.
Надалі цитується авторський текст:
6 (19) серпня – Другий Спас, Яблучний. «Преображення Господнє».
У церквах згадують про описану в Євангелії подію, яка показала, що в Ісусі об’єднані два єства – людське і боже. Якось Ісус разом зі своїми учнями Петром, Іоанном та Яковом вирушив на гору Фавор, щоб помолитися. Під час молитви Христос преобразився: лице його змінилося і засяяло подібно до сонця, а одяг зробився білим і блискучим як світло або сніг. Мало того, поруч з рятівником нізвідки з’явилися два давніх пророка – Ілля та Мойсей. Потім виникла хмара, з якої пролунав божественний голос, який сповістив, що «… це Син Мій Улюблений … Слухайте Його».
Таким чином, в основу християнського розуміння «Спасу» покладено євангельську легенду про чудесне перетворення Христа. «В кінці свого земного життя він привів групу своїх учнів на гору і під час молитви «перетворився». «Спас» полягає у тому, оповідає Біблія, що вигляд обличчя його змінився, одяг його став білим, блискучим, а голос з неба підтвердив його божественне походження». А так як вказане диво сталося на горі, в народі свято називають Спас на горі.
Проте найбільш поширеною в народі є назва Другого Спасу – Яблучний Спас. Ще в язичницькі часи наші предки відзначали свято збору врожаю, вшановували матінку-природу і перший раз в році їли яблука. А після хрещення Русі яблука та інші плоди стали освячувати в церквах – в ім’я Ісуса Христа. Ніби символічно приносячи дари Богу від благословенної їм природи.
Друге свято цього циклу – Яблучний Спас, або Спас на горі. Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів. В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року.
А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді, вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами. Водночас, здійснювалося і поминання предків, після братчини говорили: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали».
Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченню річного круга (Кола Сварожого) – ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса подекуди збереглося таємниче заклинання Житника – духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.
