Болонська система освіти «по-українськи»
Україна крокує за стандартами Болонського процесу, однак утілити мрію молоді вдається повільніше, ніж хотілося б. Україна приєдналась до Болонської декларації ще у 2005 році і поступово упроваджує європейські методики.
Уніфікована система стандартів вищої освіти (Болонська система) в Європі забезпечує конкурентоспроможність навчання на світовому ринку освітніх послуг. Освітній процес за Болонською декларацією повинен базуватися на таких принципах:
- єдиний поділ наукових ступенів із додатком до диплома для забезпечення можливості працевлаштування в різних країнах;
- розподіл на два цикли: Undergraduate і Graduate;
- «Бакалавр» – достатній рівень професійної кваліфікації для працевлаштування. Наступний цикл передбачає здобуття наукового ступеня «магістр» з можливістю вступу на докторантуру;
- єдина система оцінювання – European Credit Transfer System. Досягти максимальної позначки 100 балів можна завдяки аудиторній активності (додаткові завдання, відповіді, проекти, доповіді), модульному оцінюванню (підсумкові тести, квізи, завдання тощо) та іспитам;
- європейська система залікових одиниць – кредити;
- підвищення мобільності студентів та викладачів;
- сприяння освітньому співробітництву Європи для вдосконалення навчальних програм та інтегрованих методик між університетами.
Головною складністю для багатьох країн Європи стало введення Національної системи кваліфікацій. Єдині критерії нарахування навчальних кредитів полегшують трансфер студентів між різними європейськими університетами. Україна приєдналася до NQF у 2011 році, а у 2016 році був затверджений план заходів щодо впровадження системи протягом 2016-2020 років.
Після приєднання України до Болонської угоди, виник ряд питань, які потрібно вирішити, щоб впровадити стандарти Болонського процесу, а саме:
- українські студенти мають низьку обізнаність у кредитній системі;
- вибіркові дисципліни є, однак перелік дуже обмежений;
- сталі навчальні плани, які передбачають предмети, що не відповідають вимогам ринку;
- в Україні досі не сприймають дипломованих бакалаврів, як фахівців з вищою освітою. Це пов’язано з тим, що більшість роботодавців звикли до радянської системи, коли бакалаврат вважався незакінченою вищою освітою Тому український бакалаврат сьогодні – це мікс загальних і профільних дисциплін без вибору предметів для кваліфікації. Магістратура є продовженням цих же загальних предметів укупі з предметами «для загального розвитку».
Болонська система освіти в Україні сьогодні не дуже відповідає своїй суті, бо наші студенти не відчувають себе частиною європейського освітнього середовища і не дуже розуміють, чому за свою відмінну оцінку їм доводиться боротися з однокурсниками, а не просто підтверджувати її знаннями.
