Футбольна інфраструктура Миколаєва за останні три десятиліття пройшла складний і неоднозначний шлях – від поступового відновлення після радянського минулого до ударів російських ракет і зусиль громади зберегти спортивне життя навіть у найважчі періоди. Історія стадіонів, команд, ініціатив і втрат – це не лише історія спорту. Це відображення загального стану міста, його духу, можливостей, а часом і безпорадності перед обставинами.
Після розпаду Радянського Союзу футбольна інфраструктура Миколаєва опинилася на межі виживання. Економічна криза 90-х років зупинила практично всі програми розвитку спорту. Центральний міський стадіон, побудований у 1965 році і знаний тоді як стадіон «Суднобудівник», поступово занепадав. На трибунах поросла трава, сидіння ламались, бігові доріжки тріскалися, а поле перетворювалося на болото після дощів. Фінансування обмежувалося лише необхідним для мінімального функціонування. У ті роки майже не було сподівань на масштабну реконструкцію чи модернізацію. Стадіон використовували переважно для матчів МФК «Миколаїв», команди, яка балансувала між першою та другою лігами чемпіонату України.
Перші серйозні зміни почалися вже в 2000-х. Особливо помітними вони стали після 2008 року, коли на території стадіону було встановлено перше поле зі штучним покриттям. Це дало змогу проводити матчі дитячо-юнацьких команд незалежно від погодних умов, а також організовувати тренування протягом усього року. Такий розвиток став поштовхом для активізації молодіжного футболу, адже з’явилися нові можливості для навчання і змагань.
У 2010-х роках інфраструктура зазнала істотних змін. Було оновлено газон на основному полі, встановлено сучасну систему дренажу та поливу, з’явилася система підігріву поля. На трибунах частково оновили сидіння, встановили нове табло. Також реконструювали адміністративно-побутовий корпус – там облаштували роздягальні, душові, приміщення для тренерів та суддів. Усе це дозволило повернути на стадіон матчі першої ліги, зокрема домашні ігри МФК «Миколаїв», який у ті роки демонстрував непогані результати. Особливо знаковим був сезон 2015/2016, коли миколаївці боролися за місце у вищому українському дивізіоні, хоча досягти цього не вдалося.
Оновлений стадіон в Миколаєві, 2015 рік. Фото: Stadiums.at.ua.
У 2017 році завершилася масштабна реконструкція стадіону в Парку Перемоги, який раніше був відомий як стадіон «Трудові резерви». Там було облаштовано сучасне поле зі штучним покриттям, відремонтовано трибуни, встановлено освітлення. Цей стадіон почали активно використовувати як альтернативний майданчик для дитячо-юнацьких змагань та тренувань. У Миколаєві сформувалася система, де кілька локацій почали взаємно доповнювати одна одну – Центральний стадіон, «Трудові резерви», майданчики при школах.
Та всі ці зусилля, розраховані на розвиток і стабільність, були жорстоко перервані війною. 28 червня 2022 року Центральний міський стадіон зазнав прямого влучання російської ракети. Вибух знищив щойно оновлене футбольне поле, aдміністративно-побутову будівлю, трибуни та частину інфраструктури. Вирва на місці вибуху сягала 5 метрів завглибшки і понад 15 метрів у діаметрі. На трибунах лишилися уламки скла, а бігові доріжки перетворилися на суцільне місиво. Спортсмени не мали змоги тренуватись, а місто втратило не просто стадіон, а символ надії та відновлення.
Наслідки ракетної атаки 28 червня 2022 року на стадіоні в Миколаєві. Фото: Телеграм канал МикВісті.
Попри це, вже у 2023 році громада почала поступово повертати спортивне життя до міста. У травні відкрили доступ на територію Центрального стадіону для бігунів та спортсменів-любителів. Вхід дозволяли лише у денний час і лише за наявності укриття поблизу. Проведення змагань залишалося під великим питанням, однак саме відкриття воріт мало важливе психологічне значення: місто живе, бореться, не здається.
У тому ж 2023 році в Миколаєві пройшов благодійний футбольний турнір, у якому взяли участь 5 дитячих-юнацьких команд. Турнір мав не лише спортивну мету, а й гуманітарну, тому всі зібрані кошти були спрямовані на допомогу ЗСУ. Це ще раз довело: футбол у Миколаєві є не просто розвагою, а формою спротиву, єдності й гідності. Він живе навіть тоді, коли здається, що це неможливо.
Благодійний турнір серед дітей з мініфутболу на підтримку Збройних сил України. Фото: офіційний сайт Асоціації футболу міста Миколаєва.
Проте сьогодні перед Миколаєвом постає серйозне питання: чи може місто претендувати на проведення офіційних матчів чемпіонату України, якщо в ньому відсутня професійна футбольна команда? Після розформування МФК “Миколаїв” у 2021 році професійний футбол у місті фактично припинив існування. Молодіжні й аматорські команди не можуть забезпечити потрібний рівень для участі в офіційних турнірах. Стадіон є, інфраструктура поступово відновлюється, але нема команди, яка б його представляла. Це створює парадоксальну ситуацію: з одного боку, місто має спортивну історію, базу, фанатську спільноту; з іншого – відсутність клубу робить усю інфраструктуру безсистемною.
Питання професійного футболу в Миколаєві має стати не лише об’єктом ностальгії, а й темою для діалогу міської влади, інвесторів, спортивної спільноти та звичайних уболівальників. Чи можливо створити нову команду? Чи варто реанімувати стару? Як залучити молодь до системної підготовки й участі в змаганнях? Без відповіді на ці запитання інфраструктура залишиться лише формальною, але бездушною.
Попри всі труднощі, Миколаїв продовжує триматися. На кожному турнірі, кожному тренуванні, на кожному понівеченому майданчику знову чутно людей, котрі живуть футболом, котрі роблять усе для того, щоб показати, що наш народ вистоїть попри будь-які страждання. І це, можливо, найголовніша відповідь на виклики війни: ми ще тут, ми живі, і ми граємо.
Артем Гурець,
студент 448 групи ЧНУ імені Петра Могили
