Як брати інтерв’ю у посадових осіб: поради журналістам-початківцям

Скріншот заставки програми «Виборчий округ: Співбесіда.

 Суспільне Миколаїв

Хто б що б не говорив, але взяти змістовне інтерв’ю у посадової особи та ще й отримати точні та повні відповіді на свої запитання на початку кар’єри не вдавалося жодному досвідченому інтерв’юерів чи кореспондентів, а для початківців, які тільки роблять перші кроки в професії й поготів. Страх поставити неправильне запитання, страх перед камерою чи особистістю респондента може вплинути на якість інтерв’ю. Тому необхідно вже зараз, під час навчання в університеті, працювати над прокачуванням необхідних «скілів». Тож як журналістам-початківців підготувати себе до інтерв’ювання посадових осіб – поговоримо далі.

Хто є посадовими особами?

Перш ніж розбиратися в особливостях та специфічних рисах інтерв’ювання посадовців, варто розібратися, хто є посадовими особами? Згідно статті 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», у статті 2 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» та як «службові особи» у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України, посадовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних або комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Начальник Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім. 

Фото: Юрій Руденко/Суспільне Миколаїв

Простими словами посадовими особами є представники державної влади та місцевого самоврядування. В контексті Миколаївської області це представники миколаївської обласної адміністрації, обласної ради, районних, міських адміністрацій та рад і територіальних громад, представники відповідних департаментів та управлінь, комунальних підприємств тощо.

Проблемна комунікація і закритість влади

Закритість влади та небажання посадових осіб відкрито говорити про свою діяльність склалася історично: радянська влада, попри ідеологію рівності всіх громадян, культивувала ставлення до посадових осіб як до «небожителів» по відношенню до посадовців усіх рівнів – від ґенсєка до директора комунального підприємства чи начальника цеху на заводі. Жорстке цензурування медіа в часи радянщини, заборони писати правду та переслідування, ув’язнення  журналістів вселяли страх за своє життя та життя свої рідних. Після здобуття Україною незалежності, ще зо два десяток років професійна українська журналістика намагалася позбутися цього «культ особистості». І тільки у 2010-их роках, ба більше після Революції Гідності, журналісти, як і всі українці, почали відчутно змінювати своє ставлення до посадових осіб – прийшло розуміння, що вони не «пани», а звичайні люди, які, отримуючи заробітну плану з податків громадян, в першу чергу мають звітувати перед громадянами. Самі посадові особи ще й досі перебувають на шляху впровадження у своїй роботі стандартів відкритості та прозорості, поступово позбуваючись недовіри до засобів масової інформації. І аби пришвидшити цей шлях, журналісти мають дотримуватися журналістських стандартів та стандартів журналістської етики.

Підходи та навички, що допоможуть при інтерв’юванні посадовців

Скріншот заставки до інтерв’ю.  Суспільне Миколаїв

Інтерв’ювання посадовців відрізняється від інтерв’ювання інших категорій респондентів, тому вимагає від інтерв’юера особливих навичок і підходів. Це зумовлено специфікою їхніх ролей, високим рівнем відповідальності та можливим впливом на державні політики та громадську думку. Ці підходи та навички не настільки страшні як може здатися на перший погляд, але їх дотримання допоможе журналісту-початківцю зробити інтерв’ю інформативним, повним та достовірним.

1. Перше і найголовніше – це детальна та вдумлива підготовка до інтерв’ю, зокрема знання контексту. Інтерв’юер повинен мати глибоке розуміння теми, по якій проводиться інтерв’ю, чітко розуміти специфіку роботи посадовця:

• журналіст має чітко розуміти яку саме організацію представляє респондент (часті помилки: міського голову плутають з головою обласної адміністрації; депутатів усіх рівнів; начальник управління чи директор департаменту)
• максимально розібратися в ролі респондента (часті помилки: міський голова є представником місцевого самоврядування, ця посада є виборною, в той час як голову обласної адміністрації призначає президент)
• інтерв’юер, складаючи перелік запитань, має чітко розуміти повноваження посадовця. Також, якщо це інтерв’ю-бесіда, варто підготувати від 15 до 25 запитань аби зробити ваше інтерв’ю максимально інформативним.

Така детальна підготовка дозволяє інтерв’юеру ставити точні і релевантні запитання, що сприяє отриманню цінної інформації, а подекуди й ексклюзивної інформації.

Скріншот інтерв’ю з директоркою департаменту освіти і науки Миколаївської ОВА Аллою Веліховською. Суспільне Миколаїв

2. Під час безпосереднього інтерв’ювання, кореспондент має дотримуватися професійних та етичних стандартів:

• інтерв’юер має створити приязну атмосферу для бесіди. Це допоможе респонденту розслабитися, що сприятиме його більшій відкритості;
• журналіст має виявляти повагу до співрозмовника. Особисте ставлення не має вам заважати професійно виконувати свою роботу. Адже позитивне чи негативне ставлення до респондента може сприйматися як упередженість, що знизить «градус» довіри до вас як професіонала та вашого матеріалу;
• інтерв’юер повинен дотримуватися об’єктивності та нейтральності в своїх запитаннях і підходах. Це важливо для забезпечення достовірності і неупередженості отриманих даних;
• кореспондент під час інтерв’ювання посадової особи має чітко розрізняти факти від думок та суджень не тільки спікера, а й своїх. Висловлювання особистих уподобань або думок у процесі інтерв’ю, підбиття підсумків тощо є маніпуляцією і, відповідно, порушенням журналістських стандартів. Адже таким чином ви не тільки впливаєте на відповіді респондента своїми власними переконаннями, а й нав’язуєте свою думку глядачам/слухачам/читачам. Люди мають робити власні висновки на основі тої інформації, що ви зібрали за допомогою інтерв’ю;

3. Робота інтерв’юера після інтерв’ю. Не зважаючи на результати бесіди та на те, чи було інтерв’ю прямоефірним, чи записаним, завжди залишайтеся ввічливим. Ваша поведінка «в кадрі» та поза ним – це ваше «професійне обличчя», а ваша журналістська репутація має завжди бути пріоритетом для вас. Окрім того важливо навчитися управляти інформацією. Інтерв’ю з посадовцями часто включає чутливу або конфіденційну інформацію. Інтерв’юер повинен мати навички для ефективного управління отриманими даними, включаючи вміння обробляти та зберігати конфіденційну інформацію відповідно до етичних і правових норм. Це також передбачає вміння розрізняти яку інформацію можна публічно озвучити, а яку слід залишити конфіденційною.

І ще кілька лайфхаків для якісного інтерв’ювання посадових осіб:

• інтерв’юер має чітко слідкувати за ходом бесіди. Посадові особи під час інтерв’ю можуть уникати прямої відповіді на поставлене запитання, переводити тему на іншу, розфокусовувати увагу інтерв’юера чи не давати прямої відповіді. В такому випадку потрібно переформулювати запитання та поставити його наново. Якщо і в цьому випадку посадовець не дає прямої відповіді, продовжити переформульовувати і ставити це запитання. Врешті решт, як показує досвід, респонденти «здаються» і, хоч інколи і неохоче, але дають пряму відповідь на поставлене запитання;
• журналіст має бути максимально залученим у розмову, використовуючи метод «активного слухання», ставлячи додаткові запитання. Це необхідно з багатьох причин, зокрема «активне слухання» (тільки справжнє, а не награне) сприяє більшій відкритості респондента, а також уважно слухаючи відповіді респондента можна почути цікаву інформацію, розкриття якої за допомогою додаткових та уточнюючих запитань може розширити ваш матеріал, доповнити його новими, ексклюзивними подробицями;

Метод «активного слухання». Інтерв’юерка Катерина Лисюк.

Суспільне Миколаїв

• інтерв’юер має слідкувати за структурою інтерв’ю, розстановкою ролей тощо. З власного досвіду знаю, що деякі респонденти мають таку манеру перефокусовувати загалом все інтерв’ю на іншу тематику, ту, що цікавить саме їх, а не інтерв’юера. Для цього респондент перехоплює на себе і свою роль, і роль інтерв’юера. Це неприпустимо за усіма професійними журналістськими стандартами. Тому, якщо ви бачите, що подібне відбувається – ввічливо, але наполегливо, повертайте напрямок розмови у вами заплановане русло;

Насправді, прийомів, методів та лайфхаків, які допоможуть під час інтерв’ювання посадових осіб в рази більше. Але все приходить із досвідом. Головне, не боятися пробувати, не опускати руки, якщо щось не виходить,  вчитися, надихатися досвідом відомих інтерв’юерів та інтерв’юерок і практикуватися.

Катерина Лисюк,

магістрантка VI курсу спеціальності «Журналістика»,

Чорноморський національний університет імені П. Могили,