Обмеження прав людини під час воєнного стану є нормою. Так як обмеження відбуваються на законодавчому рівні та з розумінням захисту населення при військових діяї.
Найголовніше право, яке не може бути порушене чи обмежене – право на життя. Це закріплене Конституцією України та міжнародними правовими документами.
В умовах війни також не можуть бути порушенні такі права: право на житло, право на укладання шлюбу, право на особисту недоторканність, право на громадянство, права на рівність та повагу до гідності особи, право на справедливий суд, юридичну допомогу та захист.
В умовах війни практично беззахисним може бути право на життя. Вбивства, тілесні ушкодження, викрадення людей і примусове вивезення з території, катування, згвалтування та інші форми насильства. Це все є прямим порушенням, як права на життя, так і права на недоторканість та гідність. Порушуються права і на здоров’я – це як неможливість доступу до медицини, так і завдання шкоди в наслідок травмування та інше.
Як захистити себе та свої права? Механізми захисту права на життя потребують удосконалення. 30 жовтня 2018 р. Комітет з прав людини ООН ухвалив Загальний коментар №36 до ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де намагався розв’язати головні проблеми, пов’язані із захистом права людини на життя. Але, незважаючи на прийняття такого важливого акта, багато питань все одно залишаються відкритими.
У статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
Специфіка зобов’язань держави стосовно захисту права на життя в умовах воєнного конфлікту включає:
ЄСПЛ жодного разу у своїй практиці не застосовував підставу відступу від права на життя «через правомірні воєнні дії». Для того, щоб визначити, чи було порушене право на життя у випадку виключно необхідного застосування сили, потрібно взяти до уваги такі елементи: пропорційність застосування сили у конкретній ситуації та мети, якої прагнула досягти держава, чи можливо було застосувати безпечніші способи для досягнення цієї мети та чи використала держава всі засоби для того, щоб мінімізувати ризики під час використання сили. Зобов’язання держави щодо захисту права на життя повинні дотримуватись і під час збройних конфліктів, і незважаючи на те, що міжнародні договори дозволяють державам робити відступ від дотримання окремих норм під час надзвичайних ситуацій, відступати від права на життя не допускається.
Права людини і Європейська конвенція з прав людини продовжують діяти під час війни, тому права людини зберігають своє значення. Держави зобов’язані не порушувати права людини під час війни і збройного конфлікту. Кожна людина має можливість наполягати на тому, щоб її права дотримувалися і має можливість звертатися до Європейського суду з прав людини із заявою про можливе порушення державою її зобов’язань у контексті війни.
Тому варто пам’ятати, що навіть в період воєнного стану людина має права. Але якщо вони мають негативне значення та можуть зашкодити країні чи особі то можуть бути обмеженими в певній мірі. Варто знати свої права в такий важкий час для держави та світу.
Софія Добровольська,
Студентка 448з групи ЧНУ імені Петра Могили
