З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році соціальні мережі зайняли ключову позицію в інформаційному просторі країни. У ситуації, коли традиційні медіа зазнавали тиску, втрачали частину аудиторії через зруйновану інфраструктуру або обмежений доступ, саме соціальні платформи стали найоперативнішим каналом комунікації. Telegram, X, Facebook та TikTok перетворилися на арени інформаційного спротиву, де новини поширювалися в реальному часі, часто випереджаючи офіційні повідомлення.
Користувачі стали не лише споживачами, а й активними продуцентами контенту. Люди фіксували наслідки обстрілів, маркували ворожу техніку, координували дії з територіальної оборони, поширювали інструкції щодо виживання в умовах бойових дій. Усе це створило феномен цифрового громадянського опору, де кожен мав змогу бути корисним інформаційно. Соцмережі також виявилися дієвим інструментом психологічного спротиву. Мемна культура, сатиричні сторінки, іронічні дописи про ворога формували колективну витримку та зменшували рівень страху. Мовна адаптація, створення нових наративів та мемів стали частиною інформаційної боротьби, яка мала не менше значення, ніж реальні бої. Не менш важливу роль соціальні мережі відіграли у викритті злочинів війни. Фото та відеофіксація подій у Бучі, Ірпені, Маріуполі стали не просто доказами для Міжнародного кримінального суду, а й емоційно зарядженими свідченнями для світової аудиторії. Саме через X та Instagram ці кадри облетіли планету, формуючи міжнародну підтримку України. Українські офіційні установи швидко адаптувалися до умов цифрової війни. Оперативні зведення Генштабу, заклики ДСНС, застереження від Центру стратегічних комунікацій стали буденним елементом стрічок новин у соцмережах. Влада навчилася говорити з громадянами не офіційною канцелярською мовою, а зрозуміло, швидко, людяно. Це значно підвищило довіру до інституцій, феномен, не типовий для довоєнної України.
Таким чином, соціальні мережі в українському контексті війни стали не лише каналом комунікації, а й структуроутворюючим фактором опору, довіри та колективної стійкості. Їхня роль в інформаційній екосистемі України кардинально змінилася, ймовірно, ці зміни залишаться сталими навіть після завершення війни.
Етгар Василенко,
Студент 548 групи ЧНУ імені Петра Могили
