Університети вважаються місцем рівних можливостей для всіх, незалежно від статі. Кожен навчальний рік починається майже однаково: ми чуємо багато сварок стосовного того, який заклад є кращим, які спеціальності варто обирати у цьому році та в якому місті навчатись. Але за цією гонитвою ми часто не помічаємо проблему — ставлення викладачів до студентів. Мова йде не про загальне та абстрактне, а нагальне питання, і я впевнена, що майже кожен, хто навчався у будь-якому закладі освіти, зіткнувся з цим хоч раз. Гендерна нерівність. Багато викладачів, самі того не помічаючи, поводяться по-різному з хлопцями і дівчатами. Це впливає на те, як студенти сприймають себе, на їхню впевненість, успішність, а згодом — і на вибір професії.
Чи бувало у вас ще в школі таке, що на олімпіади з математики або комп’ютерних технологій відправляли хлопців, а дівчат змушували ходити на творчі конкурси та малювати стінгазети? Або ж хлопчиків сварили лише за погану поведінку, тим часом як дівчаток вичитували за дев’ятки замість дванадцяток, бо “ти ж дівчинка, маєш бути працьовитою”, а хлопці просто “хлопці”, після чого саджали таких юних бунтівників поруч із відмінницями на “перевиховання”? Гендерна нерівність починається ще з молодшої школи, вона проявляє себе у незначних аспектах, і здається нам непомітною. На цьому етапі навчання вона не залишає нас, а, на жаль, буде супроводжувати і надалі. Такі стереотипи про “розумних хлопців” і “творчих дівчат” суттєво впливають на формування нашої особистості та майбутнього.
Саме викладач має велику владу над школярами та студентами: саме він вирішує, кому поставити вищу оцінку, кого рекомендувати на стипендію, кому запропонувати участь у проекті. І коли ця влада поєднується з упередженістю — навіть легкою — це може повністю змінити життя студентів.
Дослідження “The Long-Term Effects of Teachers’ Gender Stereotypes” показало, що вчителі, які в школі недооцінювали здібності дівчат у математиці, знижували не тільки їхні шанси вступити до університетів на технічні спеціальності, а й віру у себе. Хлопці, навпаки, отримували більше підтримки навіть при середніх балах, і частіше потрапляли в технічні ЗВО. Але у початковій школі дівчата мають приблизно такий самий рівень зацікавленості, як і хлопці, але далі ця зацікавленість зникає. Це частково пов’язано з тим, як викладачі сприймають здібності дівчат у математиці чи фізиці, і частково — з браком підтримки. За дослідженнями ЮНЕСКО на глобальному рівні лише 35% студентів у STEM(наука (Science), технології (Technology), інженерія (Engineering) та математика (Mathematics))-напрямках — це жінки.
Також були зареєстровані випадки, коли студентки різних університетів зіштовхувались з сексизмом прямо на лекціях в аудиторіях: викладачі жартують з приводу “жіночої логіки”, прямо висловлюють сумніви у здатності дівчат опановувати хірургію чи інші технічні дисципліни або прямо критикують зовнішній вигляд студенток.
Фото з лекції Володимира Кравця, викладача Тернопільського національного педагогічного університету. (фото з сайту «Громадське Радіо»)
Інший приклад упередженого ставлення до студенток стосується викладача Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микити Василенка. На своїх лекціях він казав, що “жінки можуть чогось досягнути лише у чотири способи: чоловік, коханець, батько, брат”, “я проти того, щоб всі мали права, особливо жінки”, а також наполягав на тому, що загалом жінки повинні сидіти вдома, готувати та бавити дітей, а не бути медійниками та військовими (зі слів його студенток).
У дослідженні, яке провела Корінн Мос-Ракусін та інші, викладачам біології, хімії та фізики запропонували оцінити резюме студента бакалаврату, який нібито претендував на посаду керівника наукової лабораторії. Усі викладачі отримали однакові матеріали, яким випадково було присвоєно ім’я студента чоловічої або жіночої статі; тобто, єдиним, що відрізнялось, була стать студента. Результати показали, що кандидата з чоловічим іменем вважали більш компетентним, йому частіше пропонували наставництво та вищу стартову зарплату. Цей експеримент доводить, що гендерна упередженість може виникати ще до особистої взаємодії та навіть першого знайомства, на рівні автоматичних суджень, які виникають зі стереотипів.
Таблиця з дослідження. Тести показали, що викладачі факультету вважали студентку менш компетентною і менш придатною для працевлаштування, ніж такого ж студента-чоловіка
Власне перебивання, знецінення відповідей та ухилення викладачів від залучення до обговорень, зневажливе або зверхнє ставлення з боку викладача через стать призводить до того, що дівчата уникають технічних напрямів, бо вважають себе “недостатньо розумними“. Такі неприємні ситуації з викладачами зумовлюють не просту зміну спеціальності, а й повне припинення навчання. Таким чином, стереотипи стають реальністю. Вони вбивають зацікавленість, мрії та бажання навчатись. Проте, звичайно, гендерна нерівність працює й у іншу сторону — хлопці бояться обирати гуманітарні спеціальності, бо це “не чоловіче”, і взагалі “ти не мужик!”.
Але в наших руках припинення цієї тенденції та прибирання гендерних стереотипів з голів людей. Потрібно частіше говорити про такі випадки, бо дуже часто студенти(ки), які зіштовхуються з домаганням та/або зневажливим ставленням до себе через стать, замовчують це, бо просто не знають куди та до кого можна звернутися. Для цього потрібно створювати системи зворотного зв’язку, в яких студенти могли б безпечно повідомляти про дискримінаційні випадки; частіше говорити про існування таких ситуацій, проводити тренінги та вебінари з гендерної чутливості не тільки для студентів, а й для викладачів.
Ми народжуємося рівними між собою, та не маємо дозволяти комусь доводити нам, що в якихось аспектах ми гірше або краще за когось. Рівність це про повагу, про право бути почутим, про однакові можливості в навчанні й самореалізації. І саме викладачі — перші, хто має підтримати студентів незалежно від їх статі.
Матеріали підготувала
Валерія Сюсько,
Студентка 148 групи ЧНУ імені Петра Могили
