Ще десять років тому опис подорожі асоціювався переважно з газетною колонкою або телевізійним репортажем. Тоді журналіст, як правило, дотримувався стандартів неупередженості, надавав об’єктивну інформацію, збирав коментарі, описував місця з відстороненої позиції. В центрі — не автор, а подія, місце чи герой матеріалу.
Сьогодні ж про нові країни, міста та маршрути нам розповідають не професійні журналісти, а блогери — звичайні (а іноді дуже впливові) мандрівники з камерою чи смартфоном. Їх історії — емоційні, живі, персоналізовані. Вони говорять про побут, пригоди, непередбачувані ситуації. Але головне — вони змінюють спосіб подання інформації. Власне, вони трансформують сам жанр журналістської розповіді про подорожі.
Класичний репортаж базувався на об’єктивності: журналіст описував факти, давав цитати, структурував події. Тревел-блогер же ставить себе в центр історії. Ми не просто дізнаємося, що відбулося — ми проживаємо це разом із ним. Такий стиль комунікації не вкладається в рамки традиційної журналістики, але й не є просто особистим щоденником. Це щось нове — гібрид між фактологічною журналістикою та літературним нарисом.
У нашій українській реальності яскравим прикладом жанрової трансформації є проєкт Ukraїner, заснований Богданом Логвиненком. Спершу він виглядав як доволі нестандартний тревел-блог — із камерою, маршрутом і особистими враженнями. Але з часом Ukraїner виріс у потужний мультимедійний проєкт, який об’їздив майже всю країну. Команда створює не просто тревел-контент, а справжні історії — у форматі відео, текстів, репортажів — про людей, громади, ремесла, мову, традиції. Це не суха подача фактів, а живе, емоційне занурення в реальність.
Їхній стиль — щирий, відкритий, з увагою до деталей і повагою до контексту. Саме це наближує Ukraїner не до класичної журналістики, а до сучасного блогінгу. Тут важливе не лише що, а й як подається інформація: багато візуалу, жива мова, глибока особистісна залученість.
Ukraїner не веде нас звичним туристичним маршрутом — він показує те, що зазвичай лишається за кадром: людей із глибинки, місця без пафосу, але з душею. Це і є приклад нового медіа — десь між блогом і журналістикою, з довірою читача та великою силою впливу. Такий підхід доводить: блогінг здатен не просто інформувати, а по-новому говорити про важливе — тепло, особисто, по-людськи.
Це і є нова межа: тревел-блогери стали тими, хто вміє поєднувати особисте й суспільне, розповідаючи не лише про маршрут, а й про досвід, який має вагу для ширшого кола. Саме через особисту оптику, стиль викладу, щирість вони здобувають довіру — і в цьому суть трансформації жанру.
Анастасія Цуканова,
студентка 448 групи ЧНУ імені Петра Могили
