Фейкові новини стали одним із найпотужніших інструментів інформаційного впливу в сучасному медіапросторі. Вони формують суспільну думку, впливають на емоційний стан людей та можуть навіть змінювати політичні, соціальні й економічні процеси. Для досягнення цих цілей творці дезінформації використовують різноманітні маніпулятивні техніки, які роблять неправдиву інформацію максимально переконливою та поширюваною.
Ресурс – https://surl.li/omspiz
Ця техніка полягає у створенні постійного інформаційного шуму, який відволікає увагу громадськості від дійсно важливих подій. ЗМІ навмисне заповнюють інформаційний простір малозначущими новинами: сенсаційними скандалами, екстравагантними заявами, жовтою пресою. З рахунок цього, увага суспільства спрямовується на дрібниці, тоді як важливі події проходять непоміченими. Відволікання уваги часто використовують під час ухвалення непопулярних законів чи рішень.
Цей метод працює за принципом створення штучної кризи. Спочатку медіа нагнітають ситуацію, штучно роздувають проблему або навіть інсценують кризу. Потім аудиторії пропонується «рішення», яке нібито має усунути проблему, але насправді відповідає інтересам маніпулятора. Наприклад, у розпал економічної кризи можуть пропонуватися радикальні заходи, які обмежують громадянські права під виглядом «екстрених заходів».
Щоб схилити суспільство до неприйнятних рішень, маніпулятори часто використовують тактику поступових змін. Спочатку запроваджуються невеликі обмеження чи нові правила, які здаються несуттєвими. Згодом ці заходи стають жорсткішими, але суспільство вже звикло до нової реальності. Це особливо ефективно при впровадженні змін, які обмежують свободу слова, контролюють ЗМІ або впливають на економічні права громадян.
Медіа-маніпулятори часто використовують тактику звинувачення громадян у їхніх власних проблемах. Це змушує людей не протестувати проти несправедливих рішень, а шукати недоліки у собі. Наприклад, замість обговорення причин економічної кризи людям нав’язують думку, що вони самі винні у своїх фінансових труднощах через відсутність працьовитості чи недостатню кваліфікацію.
Прийняття непопулярних рішень відкладається у часі. Влада заявляє, що реформи будуть реалізовані «пізніше», коли суспільство «буде готове». Це дає маніпуляторам можливість уникнути протестів у поточний момент, а суспільство з часом звикає до ідеї змін і починає сприймати їх як неминучість.
Цей прийом полягає у подачі інформації у простій, навіть примітивній формі. Медіа використовують легкі формулювання, спрощені приклади та емоційно забарвлені фрази, ніби звертаються до дітей. Це знижує рівень критичного мислення та змушує аудиторію сприймати нав’язані ідеї без аналізу.
Фейкові новини часто апелюють до емоцій, а не до фактів. Сильні емоційні реакції — страх, обурення, паніка — перекривають здатність критично мислити. Такі новини можуть містити драматичні історії, шокуючі кадри або перебільшені заголовки, які викликають негайну реакцію, але не сприяють розумінню реальної ситуації.
Сучасні технології дозволяють вибірково подавати інформацію, формуючи у людей викривлену картину реальності. Медіа можуть замовчувати певні теми або висвітлювати їх у спотвореному вигляді. Це створює інформаційний вакуум, який заповнюється фейковими новинами та маніпуляціями.
Медіа-простір навмисне заповнюється розважальним контентом низької якості: скандалами, плітками, шоу без змісту. Це сприяє деградації суспільства, відвертає увагу від серйозних питань і перетворює аудиторію на пасивних споживачів.
Сучасні технології дозволяють аналізувати поведінку користувачів у соцмережах, передбачати їхні реакції та націлювати маніпулятивний контент з максимальною точністю. Використання алгоритмів та штучного інтелекту для створення фейкових новин — це новий рівень маніпуляції, коли інформаційний вплив стає персоналізованим.
Тож, маніпулятивні техніки у створенні фейкових новин — це не просто інформаційні прийоми, а продумана стратегія впливу на суспільство. Розуміння цих технік дозволяє зберегти критичне мислення та захистити себе від маніпуляцій, які здатні змінити не лише наші переконання, але й дії.
Анжеліка Каштальян,
Студентка 448 ЧНУ імені Петра Могили
