Ще кілька років тому якісна зйомка вимагала цілої команди: оператора, звукорежисера, монтажера, фоторедактора. Сьогодні ж журналіст з одним смартфоном і парою ШІ-інструментів може створити повноцінний відеорепортаж, а нейромережа — обробити кадри, додати субтитри та навіть змінити фон в реальному часі. Штучний інтелект активно заходить у сферу фото- й відеожурналістики, змінюючи все: від моменту натискання кнопки зйомки до публікації матеріалу в мережі.
Це не просто інструмент автоматизації — це новий погляд на візуальний контент, на його створення, редагування і навіть правдивість. Як змінюється професія? Чи витіснять камери з ШІ живих фотографів і операторів?
Ресурс – https://surl.li/esjfjc
Сьогодні штучний інтелект уже не просто допомагає — він активно бере участь у створенні візуального контенту. У світі, де кожна секунда важлива, ШІ здатен прискорити процеси, на які раніше йшли години. Наприклад, система Runway ML дозволяє автоматично вирізати фон із відео, замінювати його або створювати ефекти, які раніше потребували окремого фахівця зі спецефектів. А Adobe Sensei вбудований у найпопулярніші редактори відео й фото, де аналізує кадри, підлаштовує кольори, прибирає шум, а в деяких випадках навіть підбирає музику.
Фотожурналісти також не стоять осторонь. Сучасні камери мають вбудовані алгоритми ШІ, що автоматично обирають найвдаліші кадри, фокусуються на обличчях, розпізнають емоції. А сервіси на кшталт Luminar Neo дають змогу обробити сотні фото за кілька хвилин — змінити освітлення, контрастність, навіть небо в кадрі.
Для журналістів, які працюють у гарячих точках або мають обмежений доступ до техніки, такі інструменти — справжній порятунок. Один смартфон з доступом до інтернету і додатком на базі ШІ — і можна вести стрім, накладати субтитри, фіксувати події в реальному часі.
У 2022 році французьке видання Brut зняло репортаж про протест у Парижі, використовуючи лише мобільний телефон і ШІ-платформу, що автоматично монтувала відео під час зйомки. Репортаж потрапив до трендів YouTube і став прикладом того, як ШІ дозволяє бути мобільним, швидким і точним.
Але разом із можливостями зростає й відповідальність. Якщо машина може створити фоторепортаж без фотографа, чи можемо ми довіряти побаченому?
Ресурс – https://surl.li/ugukce
Штучний інтелект відкрив перед журналістами нові горизонти, але водночас поставив перед ними складні запитання. Якщо фото або відео змонтоване нейромережею, чи можемо ми вважати його правдивим свідченням події? Діпфейки, генерація зображень, симуляція реального часу — усе це може бути використане як у благих цілях, так і для маніпуляції.
Ресурс – https://surl.lt/esxecz
Інструменти на кшталт Synthesia дозволяють створювати відео з аватарами, які розповідають новини кількома мовами. Але чи обов’язково глядач розуміє, що перед ним не реальний ведучий, а генерація? У 2023 році в Китаї вийшов сюжет з такою віртуальною ведучою — красива картинка, ідеальна дикція, жодних емоцій. Глядачі дізналися, що це аватар, лише з допису в коментарях.
Ще один приклад — історія з “фото Папи Римського в пуховику Balenciaga”, яке стало вірусним. Багато людей повірили у реальність знімка, хоча його згенерували в Midjourney. Навіть досвідчені журналісти не одразу відрізнили фейк.
Такі випадки змушують редакції впроваджувати політики щодо використання ШІ: чітко маркувати контент, створений або змінений алгоритмами, та навчати журналістів цифрової етики. Адже візуальна журналістика завжди спиралася на довіру. І тепер її збереження — одне з головних завдань.
Журналісти, які вчора знімали сюжети на камеру і самостійно монтували матеріали, сьогодні все частіше звертаються до штучного інтелекту не як до конкурента, а як до інструменту. У роботі з відео — це платформи для автотранскрипції, субтитрування, вирівнювання звуку. Наприклад, Descript або Wisecut дозволяють редагувати відео так само просто, як текстовий документ — вирізаєш речення, зникає відповідний фрагмент відео.
Фоторепортери використовують алгоритми, щоб швидко редагувати знімки з місця подій або автоматично публікувати кадри з геолокацією. У воєнній журналістиці це може відіграти ключову роль — кожна хвилина важлива, щоб донести правду. Крім того, ШІ допомагає швидко знеособити обличчя на фото — наприклад, якщо йдеться про свідків чи постраждалих, які потребують захисту.
Сучасний журналіст не зобов’язаний бути технічним експертом, але має розуміти можливості та обмеження інструментів, які використовує. Від цього залежить не лише якість роботи, а й етика подачі інформації.
У німецькому медіа-стартапі Neue Narrative журналісти тестують ШІ-монтажерів, які самі пропонують сюжетну послідовність на основі завантажених фрагментів. В Україні, під час повномасштабного вторгнення, окремі медіа також використовували нейромережі для обробки відео з дронів — коли людині фізично складно переглядати десятки годин записів, алгоритм виділяє найважливіші моменти.
Ресурс – https://surl.li/fbfpdb
Ті, хто найшвидше опановує ці інструменти, не тільки підвищують власну продуктивність, а й зберігають конкурентоспроможність на ринку.
Попри всі побоювання щодо витіснення професіоналів, найреалістичніший сценарій — це співпраця людини й алгоритму. Штучний інтелект уже став частиною щоденної рутини відеожурналіста й фоторепортера. Він допомагає обробляти, структурувати й навіть поширювати контент. Але джерелом історії, критичного мислення й етичного вибору залишається журналіст.
Саме людина вирішує, що важливо показати. Саме вона ставить незручні запитання, шукає підтвердження, чує між рядків. ШІ може пришвидшити обробку відео, але він не зрозуміє контексту політичного скандалу, не відчує трагізму в очах героя сюжету й не зможе розпізнати момент, що змінює наратив.
Майбутнє візуальної журналістики — не в тотальній автоматизації, а в гібридному підході. Коли технології працюють на журналіста, а не замість нього. Тоді й картинка майбутнього буде не тільки чіткою, але й чесною.
Анастасія Тарасова,
Студентка 448з ЧНУ імені Петра Могили
