Останні декілька років молодь все частіше обирає навчання у ЗВО за кордоном. Чи свідчать ці прагнення студентів про те, що в Україні менш якісна освіта, ніж за кордоном?
На перший погляд може так і здатися. Однак хочу зазначити, що в 2018 році аналітичний центр CEDOS, який займається в тому числі питаннями вищої освіти, здійснював соціологічне опитування студентів, які їдуть вчитися за кордон. У одному з питань було запропоновано обрати 3 із 14 варіантів, чому саме вони поїхали навчатися закордон. І перші два варіанти, які обрали 50 % опитуваних, були пов’язані з міграційними процесам. Тобто студенти хотіли свідомо отримати освіту за кордоном для того, щоб працевлаштуватися там. Третім за значимістю критерієм (25 % опитаних) стали соціально-економічні умови життя в Україні. І лише на 13 місці (1 %) була відповідь «Низька якість освіти в України». Тобто студенти їдуть за кордон не через якість освіти. Якщо говорити загалом про якість освіти в Україні, то навчальні заклади є дуже диверсифікованими: такі, які дають освіту на рівні не гіршому, ніж багато європейських ЗВО, і, звичайно, такі, які є «фабрикою з виробництва дипломів».
Чи правильно я розумію, що є такі дипломи українських ЗВО, які цінують в Євросоюзі, тобто мають відповідну якість для роботодавців в Європі?
Звичайно. У кожній країні Європи є свої рейтингові агенції, які визнають дипломи певних університетів. При чому можуть звертати увагу не лише на диплом певного університету, а окремо на спеціальність в рамках цього університету. У великих закладах вищої освіти, де існує 30-50 спеціальностей, рівень освіти на різних спеціальностях може відрізнятися.
Отже на що потрібно звертати увагу, обираючи навчальний заклад, та як визначити, що саме цей університет дає якісну вищу освіту?
Наприклад, кожного року проводиться рейтингування ЗВО України «Топ-200 навчальних закладів України». Відповідно перші 50-70 закладів – це заклади, які можна абсолютно спокійно обирати і бути впевненим у якості вищої освіти.
Але є і багато речей, на які батьки можуть також звернути увагу. Я раджу, по-перше, дивитися на концепцію освіти в закладі. У сучасному світі інформація швидко змінюється і тому неможливо за 4 роки бакалаврату чи за 1,5 роки магістратури отримати такі знання, щоб 50 майбутніх років трудового стажу бути класними фахівцями. Але що може зробити навчальний заклад для того, щоб людина була затребувана на ринку праці ці 50 років? Сформувати професійну картину світу в певній галузі, щоб людина розуміла як влаштована ця сфера, які є закономірності та взаємозв’язки. Якщо є можливість – запитайте у знайомих, які навчаються в певному навчальному закладі. При чому не запитуйте «Чи подобається вчитися?», оскільки це досить суб’єктивна оцінка. Краще запитати, яким чином здійснюється освітній процес? Якщо всю лекцію викладач диктує ніби диктант або дає завдання, які потім не перевіряє належним чином – це не буде показником якісної освіти. Звичайно, для того, щоб отримати якісну освіту, студенту і самому треба працювати.
По-друге, треба звернути увагу на те, які саме дисципліни викладають. Мають бути курси або частини курсів, які передбачають набуття так званих soft skills (з англ. гнучкі навички), тобто вміння працювати в команді, приймати рішення в умовах стресу, обмежених ресурсів, брати на себе різні ролі: і керівника, і підлеглого у різних колективах. Цього має навчити університет. Саме тому в стандартах вищої освіти немає обов’язкового переліку предметів, але є перелік компетенцій, які студент має набути.
По-третє, раджу подивитися сайт навчального закладу. Кожен навчальний заклад має викладати свої освітні програми і навчальні плани в мережу. А якщо навчальний план не оприлюднюють, то слід замислитися, чому? Можливо, там перелік дисциплін, що не дуже відповідають сучасним умовам. На сайті дивіться і на кадровий склад кафедри. Якщо поруч з видатними професорами є певна кількість молодих фахівців, я б спрямувала свій погляд на таку спеціальність. Оскільки дуже часто саме молоді викладачі беруть участь у різних тренінгах, програмах, стажуваннях, для того, щоб зробити процес навчання більш цікавим.
І 4-ий аспект – це матеріально-технічна база університету. Варто дивитися не лише аудиторії, які показують в рамках екскурсії на днях відкритих дверей, а за можливості – усі корпуси та оснащення аудиторій. Плюс я б зайшла в університет взимку і подивилася, яка там температура.
Це не найголовніший фактор забезпечення якісної освіти, але ми розуміємо, якщо в аудиторії холодно, то сприйняття навіть дуже цікавої лекції не буде повним. Ми пишаємось тим, що за 23 роки нашого існування в Могилянці жодного дня ми не були зачинені через те, що у нас бракувало коштів на опалення, в аудиторіях взимку тепло. Тож при виборі навчального закладу на це також можна звернути увагу.
І ось при сукупності усіх цих факторів ми можемо робити певний висновок про освіту в університеті.
