Наше місто корабелів упродовж десятиліть жило футболом. Від щільних рядів уболівальників на стадіоні «Центральний» до юнацьких команд, які з дитинства мріяли про великі перемоги. Проте війна змінила ритм життя та поставила серйозні виклики перед усією спортивною інфраструктурою. Футбол, як частина міського духу, зазнав удару, але не зник – він, попри все, зберігся й шукає нові шляхи відродження.
Стадіони, які колись були осередками спортивного життя, стали занедбаними або навіть частково зруйнованими. ФК «Миколаїв», який у минулому мав стабільну історію виступів у Першій та Другій лігах України, змушений був призупинити свою діяльність. Водночас футбольні школи та академії намагалися працювати в умовах обмежених ресурсів, мінімального фінансування та відсутності повноцінних тренувальних баз. Попри це, футбольна громада міста не втратила надії, і саме це стало основою для подальшого відновлення.
Одним із головних викликів для миколаївського футболу після початку повномасштабного вторгнення стала втрата фінансування. Багато приватних інвесторів згорнули підтримку через економічну нестабільність і ризики, пов’язані з безпековою ситуацією. Місто було змушене спрямовувати ресурси на першочергові потреби: відновлення житла, інфраструктури, підтримку переселенців. У такій реальності спорт, зокрема футбол, опинився на другому плані.
Ще однією проблемою стало питання безпеки. У багатьох районах Миколаєва й досі звучать сирени, і тренування просто не можуть проводитися регулярно. Через це частина молодих гравців виїхала за кордон, частина переїхали до інших міст України. Але були й ті, хто залишився. Саме вони сьогодні формують нову генерацію футболістів, які знають, що значить боротися не тільки на полі, а й за свою громаду.
Юнаки, які не залишили своє місто та продовжують тренуватися на рідних полях. Фото з тренування футбольної школи «Лідер». Фото: Тетяна Шевченко.
На тлі загального відновлення Миколаєва як міста-героя з’являються перші обережні кроки й у напрямку відродження професійного футболу. Колишній ФК «Миколаїв», нині без статусу професійної команди, може бути відновлений, якщо знайдуться нові інвестори та адміністративна підтримка. Розглядаються варіанти створення нової команди з нуля – з сучасним підходом до управління, менеджменту та маркетингу. За нової стратегії можливо буде не просто повернути клуб у професійний футбол, а й створити нову філософію, засновану на локальній ідентичності та громадській підтримці.
Оновлений логотип тимчасово аматорського клубу «Миколаїв».
Фото: Instagram сторінка ФК «Миколаїв».
Міська влада поступово розробляє програми підтримки спорту, зокрема дитячо-юнацького. Планується поступова реконструкція спортивних об’єктів, серед яких стадіон «Центральний» та кілька менших майданчиків у мікрорайонах міста. У проєктах передбачено не лише оновлення інфраструктури, а й її адаптацію до сучасних вимог: безпечні укриття поблизу стадіонів, енергоефективні рішення, інклюзивність.
Незважаючи на складнощі, саме діти та молодь стали рушієм футбольного відродження в Миколаєві. Батьки, тренери, самі учасники секцій намагаються зберігати режим, тренуватися хоча б у закритих приміщеннях або шкільних залах. Деякі приватні ініціативи вже створили мініфутбольні школи, які стали не лише місцем фізичної активності, а й форматом емоційної підтримки для дітей у воєнний час. В умовах травматичного досвіду футбол дає змогу дітям відчути себе знову частиною команди, спільноти, мати мету й рухатись до неї.
Поєдинок між двома миколаїівськими дитячими академіями ФШ «Лідер» та ФК «Миколаїв».
Фото: Instagram сторінка ФК «Миколаїв».
Післявоєнне відновлення Миколаєва – це не лише про бетон, труби й дороги. Це також про людей, про дух, який тримає громаду разом. І футбол у цьому сенсі має колосальний потенціал. Він може стати інструментом реінтеграції молоді, платформою для соціального діалогу, територією, де відбувається справжнє єднання поколінь. У цьому й полягає головна перспектива: створити футбол нового типу – чесний, відкритий, наповнений цінностями, що відображають сучасну реальність міста.
У найближчі роки миколаївський футбол навряд чи повернеться на рівень, який був до 2022-го. Проте вже зараз закладаються фундаментальні речі, що можуть привести до якісного прориву в майбутньому. Якщо збережеться локальна ініціатива, якщо місто отримає підтримку на рівні держави чи міжнародних фондів, Миколаїв знову зможе пишатися не лише своєю історією, а й новими іменами, новими перемогами, новими сенсами.
Футбол для міста – це не просто гра, це спільна надія. І поки є ті, хто виходить на поле навіть у найтемніші часи, у Миколаєва є шанс не просто вижити, а й перемогти.
Артем Гурець,
Студент 448 групи ЧНУ імені Петра Могили
