У наш час майже кожен має смартфон з доступом до Інтернету і разом з цим можливість вважатися громадянським журналістом, поширюючи на сторінках своїх соцмереж останні важливі новини. Особливої актуальності це питання набуло за часів російської агресії на території України, адже громадяни прагнуть бути в курсі найсвіжіших новин. Ми наче постійно моніторимо стрічки новинних Telegram каналів, Instagram чи TikTok не випускаючи телефон з рук вже протягом 3 років… Але чи завжди те, що ми споживаємо в новинних інтернет-ресурсах, — правда та чи завжди те, що викликає сильні емоції, має реальне підґрунтя?
Ресурс – https://salo.li/759f696
Насправді умисне поширення неправдивої інформації в медіа — це не виняток, а, на жаль, закономірність. Цікаво, що частіше дизінформацію “красиво” оформлюють, максимально підроблюючи її як щось неочевидно фейкове, щоб не викликати у медіа неосвічених читачів зайвих сумнівів. Таку новину може бути оформлено з емоційним заголовком, якісним (або не дуже) фото чи відео фейком, перебільшенням у показниках, з посиланнями на невідомих авторів та не підтверджені джерела інформації тощо. Такі публікації є очевидними маніпуляціями, які не так вже і складно виявляти. Тому сьогодні ви дізнаєтесь про те, як працюють фейкові новини, які техніки використовуються, аби ми повірили у вигадку, і головне — як не стати жертвою пропаганди та маніпуляції в інформаційному медіа просторі.
Фейкові новини — це серйозний механізм впливу на психіку аудиторії. Фейк може змусити людину повірити в те, чого ніколи не було, він здатний зруйнувати довіру до держави, викликати паніку, страх або навіть спровокувати агресію. Особливий вплив такі новини мають на літніх людей, підлітків з несформованою до кінця психікою та навичкою критичного мислення або тих, хто переживає сильний стрес, адже в такому випадку їх психіка є послабленою і в цей період людям складніше відрізняти вигадку від правди.
Медіапростір сьогодні – це справжнє поле бою, де інформація є найпотужнішою зброєю. Втім, навіть правдива новина може стати засобом маніпуляції, якщо її подати в певному контексті або прикрасити «правильними» деталями. Давайте розглянемо найпоширеніші способи, якими нас обманюють щодня, і з’ясуємо, як розпізнати приховану маніпуляцію.
Фейки не завжди є відвертою брехнею. Часто вони базуються на реальних подіях, але подаються у викривленому, умисно зміненому контексті, щоб створити потрібний наратив. Справжнім прикладом є новина від ua.korrespondent.net «Зґвалтування окупантами: до поліції надійшло понад 93000 повідомлень». У матеріалі йдеться про воєнні злочини в Україні, а точніше повідомляють про 93 000 звернень до поліції щодо сексуального насильства з боку російських військових. Водночас у тій самій статті зазначено, що офіційно задокументовано лише 225 випадків. Така розбіжність може викликати сумніви й створити відчуття масштабної катастрофи, що, у свою чергу, формує емоційний фон та посилює негативне ставлення до ворога. Спотворення фактів тут полягає не у вигадуванні подій, а у перебільшенні масштабів явища для досягнення бажаного емоційного ефекту.
Якщо новина викликає у вас сильні емоції – обурення, страх, відчай або гнів – будьте обережні. Це може бути маніпуляція. Чому? Бо емоції відключають критичне мислення і штовхають нас до імпульсивних дій, наприклад, до миттєвого поширення фейкової новини. Наприклад, аголовок «Медики відмовилися рятувати дитину, бо її батько – військовий». Звучить страшно і несправедливо, так? Але коли починаєш розбиратися, з’ясовується, що історія вигадана, а лікарі взагалі не відмовлялися надавати допомогу. Однак у соцмережах уже шириться хвиля обурення, а лікарів засипають погрозами.
Слова «дослідження», «вчені» або «експерти» – це свого роду медійні «магічні палички», які надають тексту відчуття авторитетності. Наприклад, новина може заявити: «90% українців підтримують заборону на певні продукти – дослідження». Звучить переконливо. Але хто проводив дослідження? Яка вибірка? Як були сформульовані питання? Часто в таких матеріалах або не наводять джерело дослідження взагалі, або згадують маловідому організацію з сумнівною репутацією. Інший прийом – використання вигаданих цитат. Наприклад: «Відомий лікар заявив, що вакцинація може викликати серйозні побічні ефекти». Хто цей лікар? Де він це сказав? Чи підтверджують його слова незалежні експерти? Це питання, які треба ставити завжди.
У дезінформаційних матеріалах часто використовують коментарі так званих «експертів», які насправді можуть не мати жодного стосунку до теми. Наприклад, у новині про військові дії може з’явитися думка «військового аналітика з 20-річним стажем», ім’я якого невідоме або взагалі не знаходиться в жодному професійному реєстрі. Такі «експерти» можуть вигадуватися для створення ілюзії об’єктивності та підкріплення певної думки. Тому завжди перевіряйте бекграунд людини, яку представляють як спеціаліста.
Зображення – це те, що найшвидше викликає емоційний відгук. Але саме через це ними найлегше маніпулювати. Класичний приклад – фото з пожежі, яке нібито сталося в Києві. Але насправді це знімок кількарічної давнини з іншої країни. Або ще гірше – зображення створене за допомогою генератора штучних зображень і ніколи не було справжньою подією.
Відео теж можна підробити – шляхом монтажу, вирізання окремих кадрів або додавання тексту, що суперечить реальності. Наприклад, було поширено відео фективного характеру на платформі Тік Ток 20.03.25 р. Автором публікації є Arbat Media. У відео ми спостерігаємо президента В.О. Зеленського, який ніби розмовляє з Е. Макроном. Проте ніяких доказів про дійсно здійснений дзвінок немає. Логічною суперечністю виступає мета Е. Макрона дзвонити без попередньої узгодженості у часі В. Зеленському. У відео використано багато мовних прийомів, наприклад дружні неформальні використання слів (bye), акцентування уваги на тому, що політики є близькими друзями (хоча немає цьому підтверджень). Саме тому важливо використовувати сервіси зворотного пошуку зображень і відео, щоб переконатися у їхній автентичності.
Сучасні соцмережі побудовані так, щоб показувати нам контент, який ми вже схильні підтримувати. Це створює ефект інформаційної бульбашки, де ми бачимо лише ті новини, які відповідають нашим поглядам. А отже, фейки, які відповідають нашим переконанням, мають більше шансів проникнути до нашої стрічки новин. Наприклад, якщо людина регулярно лайкає та коментує новини про корупцію, алгоритм може показувати їй все більше таких новин – навіть фейкових. Це створює хибне враження, ніби «всі тільки й говорять про корупцію», хоча насправді це лише один з численних інформаційних потоків.
І це тільки частина тих технік, якими користуються медіа для створення фейків. У наступних розділах розглянемо, як розпізнавати такі маніпуляції та не стати їх жертвою.
У світі, де інформаційні атаки стали зброєю, навичка критичного мислення стає нашим єдиним захистом. Обов’язково перевіряйте джерела інформації, яку споживаєте та не піддаватися емоційному тиску!
Анжеліка Каштальян,
Студентка 448 ЧНУ імені Петра Могили
