Фейкові новини – це свідомо поширена неправдива або маніпулятивна інформація, створена з метою обману, пропаганди або отримання вигоди. Вони можуть мати різні форми: від змінених фактів у заголовках до повністю вигаданих подій. Серед основних типів фейків виділяють:
Ресурс – https://surl.li/qlmhno
Україна – одна з найбільш вразливих до фейкових новин країн, що зумовлено сукупністю політичних, соціальних, економічних та технологічних чинників. Військовий конфлікт і гібридна війна сприяють активному використанню дезінформації як інструменту інформаційного протистояння, коли ворожі сили застосовують маніпуляції для підриву суспільної єдності та формування вигідних для себе наративів. Політична нестабільність також сприяє поширенню фейкових новин, оскільки під час виборчих кампаній та криз дезінформація стає потужним засобом боротьби між політичними опонентами, формуючи у громадян викривлене уявлення про реальність. Одним із важливих факторів є слабкість медіаграмотності населення, адже значна частина українців не звикла перевіряти інформацію перед її споживанням і схильна довіряти гучним заголовкам, емоційним заявам та неперевіреним джерелам. Водночас, популярність соціальних мереж, таких як Facebook, Telegram, TikTok, сприяє неконтрольованому поширенню неправдивих новин, оскільки в таких платформах відсутня жорстка перевірка контенту. Додатково, низький рівень довіри до традиційних ЗМІ спричиняє ситуацію, коли громадяни шукають альтернативні джерела інформації, які нерідко поширюють маніпулятивний або фейковий контент, що створює ще більше підґрунтя для дезінформації.
Медіаграмотність — це не просто модний тренд чи чергова освітня ініціатива, у ХХІ столітті вона стає життєво необхідною навичкою, без якої сучасна людина ризикує втратити орієнтири у світі дезінформації та маніпуляцій. В наші дні інформація перетворилася на потужний інструмент впливу, здатний формувати суспільну думку, змінювати політичні режими та навіть провокувати міжнародні конфлікти. Інформаційна доба кардинально змінила способи поширення новин. Завдяки інтернету та соціальним мережам кожен може стати «ньюс-мейкером», проте далеко не всі знають, як правильно оцінювати та перевіряти інформацію. У цьому контексті медіаграмотність виступає своєрідним щитом, що захищає свідомість від впливу маніпуляцій та фейків.
Фейкові новини, маніпуляції та дезінформація сьогодні використовуються не лише окремими особами чи групами, а й цілими державами. В Україні це особливо відчутно на тлі російської агресії, яка супроводжується потужною пропагандистською кампанією. Російська дезінформація активно поширює наративи про «русский мір», формуючи викривлену картину реальності. В таких умовах медіаграмотність стає засобом інформаційного самозахисту.
Водночас, медіаграмотність має значення не лише в контексті військових конфліктів. Вона є необхідною для протидії економічним махінаціям, фейковим новинам у сфері охорони здоров’я та іншим видам шахрайства. Наприклад, під час пандемії COVID-19 в мережі масово поширювалися фейки про «чудодійні» ліки, «таємні змови» та небезпечність вакцин. Відсутність критичного мислення спричинила паніку та сприяла поширенню небезпечних міфів. Однак медіаграмотність — це не лише про захист від фейків, це також про вміння створювати якісний контент, аналізувати джерела, розуміти медійну кухню та її вплив на суспільство. Важливо розуміти, як працюють алгоритми соціальних мереж, які дані вони збирають та як можуть маніпулювати інформацією для підвищення залученості користувачів. Медіаграмотна людина вміє не лише перевіряти факти, але й усвідомлює, що навіть правдива інформація може бути подана у спосіб, що викликає певну емоцію або спонукає до конкретної дії.
Ще однією важливою складовою медіаграмотності є розуміння етичних аспектів створення та поширення контенту. В інформаційну добу кожен користувач інтернету — це потенційний автор. І саме тому навчити людей відповідально ставитися до створення та поширення інформації — це завдання номер один для освітніх систем усього світу.
На жаль, в Україні медіаосвіта поки що не стала обов’язковим елементом шкільної чи університетської програми. Ініціативи щодо впровадження курсів медіаграмотності здебільшого залишаються на рівні громадських організацій та активістів. Водночас, саме системний підхід до медіаосвіти може стати тим інструментом, що дозволить суспільству захиститися від дезінформації та навчитися критично мислити.
Медіаграмотність — це не просто навичка, а необхідна умова виживання в сучасному інформаційному просторі. Вона формує стійкість до маніпуляцій, розвиває критичне мислення та сприяє розвитку відповідального суспільства. У ХХІ столітті медіаграмотність стає таким самим базовим умінням, як читання чи письмо. І чим швидше ми це усвідомимо, тим менше шансів у фейків і маніпуляцій на інформаційній арені.
Отже, фейкові новини – це не лише проблема окремих громадян, а загроза для національної безпеки та стабільності України. Їх вплив може бути катастрофічним, якщо суспільство не навчиться критично мислити та перевіряти інформацію. Лише комплексний підхід, що включає освіту, законодавчі зміни та інформаційну гігієну, допоможе мінімізувати руйнівний вплив фейків і побудувати стійке інформаційне середовище.
Анжеліка Каштальян,
Студентка 448 ЧНУ імені Петра Могили
