Чи достатньо однієї доріжки? Інклюзивність у Миколаєві: крок вперед чи разове рішення?
23 червня Миколаївська міська рада повідомила про облаштування спеціальної доріжки для людей на колісних кріслах на пляжі в мікрорайоні Намив. Завдяки нововведенню маломобільні громадяни можуть безперешкодно дістатися до спортивного майданчика та навіть до берегової лінії. Проєкт реалізувало комунальне підприємство “ДЕЗ “Пілот” за ініціативою місцевого мешканця — військового, який пересувається на візку.
Ця подія викликала позитивну реакцію серед містян. “Місто отримало інклюзивну локацію, зручну й комфортну для всіх. Ми вже отримали зворотний зв’язок — наразі маємо позитивні відгуки”, — прокоментував директор підприємства Ігор Головатий.
Проте постає логічне питання: чи достатньо одного такого об’єкта, щоб говорити про реальні зміни в доступності Миколаєва для маломобільних людей? І чи не є це, на жаль, поодиноким рішенням, яке не впливає на загальну ситуацію в місті?
Миколаїв, як і більшість українських міст, має серйозні проблеми з інфраструктурою для маломобільних груп населення. Багато вулиць досі не обладнані зручними пандусами, тротуари перебувають у незадовільному стані, а громадський транспорт не завжди адаптований для людей з інвалідністю.
Облаштування однієї доріжки на одному пляжі — це, без сумніву, правильний крок. Але це лише початок. Адже важливо створювати цілу систему безбар’єрного середовища — коли людина на візку, мати з візочком чи літня людина зможуть вільно переміщюватися не лише в окремих зонах, а й по всьому місту.
За даними Мінсоцполітики, близько 6% населення України мають порушення опорно-рухового апарату. Це означає, що в Миколаєві з населенням близько 430 тисяч, понад 28 тисяч осіб можуть потребувати інфраструктури, пристосованої до їхніх потреб.
Чи може одна доріжка на пляжі повноцінно задовольнити потреби цих людей? Очевидно, що ні.
Що потрібно робити далі?
Планувати масштабну програму з облаштування міста: пандуси, низькопідлоговий транспорт, доступні зупинки, спеціальні переходи.
Проводити аудити доступності з урахуванням реальних потреб маломобільних осіб.
Активно залучати людей з інвалідністю до обговорень, адже саме вони найкраще розуміють, які бар’єри є у місті.
Створення інклюзивної доріжки на Намиві — це добрий приклад, але місто має перетворити такі ініціативи на системну роботу. Інклюзія не може бути винятком — вона має стати нормою. Тільки тоді Миколаїв стане дійсно комфортним для кожного його мешканця.
Матеріали підготувала
Діана Попова,
Студентка 148 групи ЧНУ імені Петра Могили
