Уявіть: ви вмикаєте новини, а на екрані — ведуча з ідеальною вимовою, рівним тоном і жодною емоційною похибкою. Вона не втомлюється, не робить пауз, не захворіє і ніколи не запізниться на ефір. Така ведуча не існує в реальному житті — це аватар, створений штучним інтелектом. І ні, це не кадр із фантастичного фільму, а вже звична практика в деяких країнах. У Південній Кореї, Китаї, Індії чи ОАЕ новини все частіше ведуть цифрові обличчя, озвучені штучним голосом або синтезованим на основі голосу реальної людини.
Ресурс – https://surl.li/ruzawm
ШІ-ведучі не просто читають текст із суфлера. Вони мають імітацію міміки, адаптивні рухи губ, базову жестикуляцію. У деяких випадках — навіть персональність. Але що стоїть за створенням таких аватарів, як вони працюють, і чи можуть справді замінити живих журналістів?
Щоб створити новинного аватара, потрібна не просто картинка. Це цілий ланцюг технічних процесів: спершу штучний інтелект аналізує обличчя ведучого (реального або змодельованого), далі синтезує рухи губ і міміку, підлаштовує їх під озвучення. Голос може бути створений повністю штучно або змодельований на основі записів справжньої людини — із тисяч зразків вимови, інтонацій, дихання. Потім алгоритм об’єднує звук і зображення — і на виході маємо «живу» віртуальну особистість.
Ресурс – https://surl.li/dkfmep
Важливу роль тут відіграють такі компанії, як Synthesia, Hour One, Rephrase.ai чи DeepBrain. Вони пропонують створення відеоконтенту за допомогою штучних персонажів — для новин, курсів, реклами, інструкцій. Наприклад, китайське агентство Xinhua ще у 2018 році запустило першого «цифрового журналіста», який цілодобово вів новини на екрані — без відпочинку і редагування. А в ОАЕ у 2023 році запустили першого арабськомовного ШІ-ведучого з традиційним одягом та адаптивною поведінкою. Він уже став впізнаваним «обличчям» одного з національних телеканалів.
Аватари швидко навчаються — і що більше даних вони отримують, то реалістичніше виглядають. Деякі можуть адаптувати мову до діалекту, розпізнавати сенс тексту й навіть вставляти паузи чи змінювати інтонацію в залежності від емоційного забарвлення матеріалу. Але чи може така точність і швидкість компенсувати відсутність справжньої людини на екрані?
Цифрові ведучі для багатьох медіа — це насамперед економія. Їм не треба платити зарплату, вони не беруть лікарняні, не потребують гримера чи студії. Один аватар може озвучувати новини будь-якою мовою й працювати в кількох країнах одночасно. Це відкриває доступ до глобальної аудиторії — особливо для новинних платформ, які хочуть швидко перекладати та адаптувати контент під різні ринки.
Такі аватари особливо вигідні для коротких форматів: щоденних дайджестів, стрімів, відеоновин для соцмереж. Їх можна створювати автоматично, буквально за кілька хвилин після появи новини. Це значно пришвидшує інформаційний цикл. Наприклад, індійська платформа India Today використовує аватара Sana — ведучу, яка щодня з’являється у випусках, створених за допомогою ШІ. Глядачам подають новини у звичному форматі, але голос, мова і зовнішність — синтетичні. І таке рішення абсолютно не заважає сприйняттю інформації.
Крім того, для аудиторій, що живуть у віддалених регіонах чи не мають доступу до телебачення, цифрові ведучі можуть стати доступною альтернативою — контент із ними легко масштабувати й адаптувати для будь-яких платформ.
Проте за зручністю та ефективністю ховається важливе питання: що втрачає журналістика, коли зникає справжнє людське обличчя?
Ресурс – https://surl.li/royzmi
Синтетичні ведучі, хоч і виглядають як революційне досягнення у сфері медіа, порушують важливе питання довіри. Віртуальні персонажі можуть ефективно транслювати новини, але чи можуть вони забезпечити таку ж ступінь довіри, як реальні люди? У новинній журналістиці завжди існувала традиція особистої присутності ведучого, його емоційної автентичності і безпосереднього зв’язку з аудиторією. Ці аспекти роблять інформацію сприйнятною, викликають довіру й забезпечують відчуття правдивості.
Із розвитком штучного інтелекту та технологій глибокого навчання ми бачимо, як цифрові ведучі починають втручатися у цей процес. Проте у багатьох випадках їх створення може бути розцінено як спроба заміни людського елементу на “штучний”, що може викликати недовіру, особливо коли глядачі не усвідомлюють, що перед ними не людина, а аватар.
Технології синтезу голосу, такі як deep voice cloning, дозволяють створювати ідеальні копії голосів відомих ведучих, що додає ще більше питань до того, чи є ці аватари “справжніми” голосами медіа. Можна подумати, що це тільки полегшує процес виробництва контенту, але з іншого боку виникає питання: чи не віддаляються таким чином глядачі від справжнього людського елементу, що забезпечує довіру до новин?
Ресурс – https://surl.li/ovhthy
Це важливе питання, адже навіть з найкращими намірами, відсутність людської автентичності в медіа може знизити рівень довіри до інформації, навіть якщо технологія працює на користь швидкості та доступності. Ось чому питання етики і прозорості у використанні таких технологій набуває особливої актуальності.
Технології штучного інтелекту, зокрема віртуальні ведучі та синтетичні голоси, відкривають нові горизонти для медіа, забезпечуючи швидкість і ефективність у передачі новин. Вони дозволяють знижувати витрати та адаптувати контент для глобальної аудиторії, що є значною перевагою для сучасних новинних платформ. Проте ця зручність супроводжується складними питаннями довіри та етики. Заміна людського елементу на штучний може призвести до втрати автентичності й емоційної близькості, які є важливими для формування довіри до інформації.
Потрібно чітко розуміти, що незважаючи на швидкість і ефективність, технології, які замінюють реальних людей, не завжди здатні викликати таку ж емоційну реакцію у аудиторії. Тому питання про те, чи можна довіряти цифровим ведучим, має залишатися відкритим, поки медіа не знайдуть баланс між технологіями та гуманністю. Можливо, майбутнє медіа буде полягає в інтеграції штучного інтелекту та людської участі, де технології доповнюватимуть, а не замінюватимуть журналістів.
Анастасія Тарасова,
Студентка 448з групи ЧНУ імені Петра Могили
