Міністерство освіти і науки провело конференцію «Розбудова системи забезпечення якості вищої освіти в Україні». Колишній міністр Великої Британії Чарльз Кларк під час зустрічі розповів, якими мають бути сучасні університети.
Зміни у світі відбуваються постійно, тому деякі навички та професії вже не актуальні. Стрімкий розвиток створює величезні виклики, на які потрібно швидко реагувати. ЗВО мають навчити жити в новому світі, досліджувати процеси змін, створювати нові економіки на зміну старих, які руйнуються процесами глобалізації.
Для того, аби виконати своє головне призначення, університети мають зосередитись на якості освіти і бути автономними. Тобто не має бути системи замовлення та контролю, ЗВО мають створювати самостійно стандарти контролю якості та розвивати критичне мислення у студентів, щоб вони могли пропонувати власне рішення. Увага до якості освіти є важливою і підходити до вирішення цих питань потрібно дуже відповідально. Необхідно постійно переглядати процес забезпечення якості вищої освіти та вдосконалювати його.
Однак, як і будь-яке питання, забезпечення якості вищої освіти стикається із проблемами.
Найперша проблема – актуальність змісту навчання. Окрім того, що програму навчання потрібно постійно переглядати та доповнювати новими знаннями, вона має містити відомості, які знадобляться у 2040 році чи пізніше. Виклик полягає у тому, щоб розробити курс із розумінням, які він дасть знання й навички, аби впоратися з постійно мінливим світом.
Другою проблемою є забезпечення якості різних способів викладання та навчання (онлайн, очних, заочних, індивідуальних, на виробництві) різних курсів для різних ступенів кваліфікації. Для кожної професії має бути свій підхід, де переважала б та чи та форма навчання. Головною проблемою є розробка єдиної системи оцінювання якості, яка допомогла б розробити курси правильно.
Третя проблема – викладання й оцінювання його якості. Керівники університетів часто ставлять питання: чи достатньо роблять викладачі, які результати викладання, як його оцінювати? Не всі викладачі можуть бути відкритими до оцінювання їхньої роботи іншими, не всі здатні на критичний самоаналіз, а також керівництво не кожного ЗВО готове до здійснення кроків до покращення якості викладання.
І четверта проблема – це забезпечення підтримки навчання. Навіть добре розроблена програма навчання, не може працювати без певної літератури. Для запобігання відсутності кореляції між університетськими ступенями та подальшою професійною діяльністю потрібні оновлюванні смарт-бібліотеки, онлайн-інструменти, консультативні профорієнтаційні програми, зворотній зв’язок від роботодавців, який дасть розуміння реальних запитів ринку праці.
