Очільник Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) Сергій Квіт у студії Громадського радіо розповів про зміни в українській вищій освіті.
Сергій Квіт загалом позитивно оцінює закон про зміни у вищій освіті, адже, за його словами, там закладені речі, які давно повинні бути виконані в сенсі імплементації закону 2014 року, зокрема те, що стосується фінансової автономії. Над цим законом працювала вся академічна громадськість, починаючи з 2011 року, і базується він на ідеї всебічної університетської автономії: академічній, фінансовій і організаційній.
Зазначає, що ще не можна говорити про фінансову автономію ЗВО, але це великий крок вперед, тому що в законі закладена ідея «той, хто добре працює, одержує більше коштів». На думку очільника Нацагентства, ті, хто працює погано – не повинні одержувати фінансування взагалі.
«Наші університети можуть отримати повну автономію академічну (як будь-які західні університети), але вони не можуть її капіталізувати, тому що не мають фінансової автономії. Те, що нам вдалося добитися іще в 14-15-х роках – це прийняття цього закону і, наприклад, університетам було надано право розміщувати кошти спецфонду (тобто ті кошти, які вони заробили) на банківських рахунках, а не в казначействі. І це було щось надзвичайне в той час», – пояснює Сергій Квіт.
Очільник говорить, що сама формула не дуже досконала і має розвиватись. Так, мають бути зняті багато інших обмежень. Наприклад, університети досі мають погоджувати штатний розпис у міністерстві. Це стосується фінансової системи, і міністерство освіти не може змінити це самотужки. Тому треба домогтися змін, в тому числі в законі про бюджет.
За новою формулою фінансування вишів будуть враховувати показник масштабу. Університети, у яких навчається менше 1000 студентів, будуть отримувати менше, а ті, де три, п’ять і десять тисяч студентів – навпаки отримуватимуть більше. Це має стимулювати заклади вищої освіти об’єднуватись, адже в Україні їх забагато.
«Я думаю, що розмір ніколи не повинен корелюватися з якістю. Нам треба домогтися зменшення кількості навіть не закладів вищої освіти, а суб’єктів, які надають послуги вищій освіті», – говорить Сергій Квіт
До таких суб’єктів відносяться різноманітні утворення, філіали, які надають послуги дуже низької якості. Через це потрібен не тільки ефективний розподіл коштів, а й щоб ті кошти, які потрапляють у вищу освіту (в тому числі через приватні джерела фінансування), не «розмазувалися» по цій великій кількості закладів.
«Я не згодний, що хороший університет – це той, який великий. Я професор Києво-Могилянської академії, і не вважаю, що наш університет гірший, ніж багато університетів, які мають великі розміри. Але тут ще треба працювати над цією формулою, її треба вдосконалювати звичайно», – зазначає очільник НАЗЯВО.
Поруч з тим треба висувати закладам формальні вимоги, і тут багато стосується діяльності Національного агентства. Розповідає, що за допомогою формальних вимог у Грузії позбулися багатьох вишів, які «були відкриті в кількакімнатних квартирах», але в Україні ситуація складніша. Адже НАЗЯВО позиціонує себе як партнер університетів, який надає послуги, радить, підштовхує до змін внутрішньої культури. Тому перед агентством стоїть більше завдань і габарити роботи набагато більші. Але все одно в основі до цього всього – повага до університетської автономії. Разом з тим, якщо йдеться про якісь відверто неякісні шахрайські проєкти, продаж дипломів, обман батьків абітурієнтів і цілого суспільства, тоді звичайно буде застосований інший підхід.
«Нам треба говорити не скільки університетів, а скільки суб’єктів надають ці послуги. І у нас їх дійсно забагато за рахунок неякісних філій в першу чергу. Ця формула також неідеальна з точки зору того, що ми маємо враховувати індустрії на національному рівні. Наприклад, якщо у нас на півдні України є Херсон, Миколаїв, Маріуполь, є якісь морські університети пов’язані з морем – вони нам потрібні, тому що економіка цього вимагає. І вони завідома можуть бути слабшими в академічному сенсі, ніж Харківський чи Київський університети», – пояснює Сергій Квіт.
Ще одним з показників фінансування університету є регіональний коефіцієнт. У попередні роки через відтік абітурієнтів у великі міста регіональні заклади вищої освіти втрачали студентів та не мали ресурсів для розвитку.
«Я не буду називати конкретно вузи, але наприклад, якщо колишня регіональна філія одного з хороших університетів на західній Україні одержує вдвічі більше доданої вартості університету, від імені якого вони виступали, – це неправильно», – говорить очільник.
Разом з тим зазначає, що в цій ситуації є університети, які раніше були в тіні, але які є надзвичайно сильними, і які треба показувати в приклад, і саме одним з наслідків реалізації цього закону буде вихід на перший план певних регіональних університетів.
Повне інтерв’ю дивіться за посиланням.
