Продовжуємо спілкуватися з викладачами ЧНУ ім. Петра Могили. Бути гарним викладачем – це не лише добре знати та викладати свій предмет, а й бути активним соціальним діячем та прикладом для наслідування. Четверте інтерв’ю – з викладачем кафедри автоматизації та коп’ютерно-інтегрованих технологій, Олександром Євгеновичем Бєліковим.
Ви часто обираєте такий транспорт пересування як велосипед. З чим це пов’язано?
Екологія, зручність, економія, здоровий спосіб життя. Я приїжджаю на велосипеді швидше, ніж на маршрутці. Я не дихаю тим, що в маршрутці (зазвичай – це неприємно). Частково економлю гроші і майже не хворію.
Ви є автором та співавтором 12 патентів за тематикою приладобудування. Чи можете коротко назвати деякі з них? З ким у співавторстві розроблені ці патенти?
Майже всі патенти – у співавторстві з Олександром Миколайовичем Труновим. Саме Олександр Миколайович навчив мене як це робити. Перший патент я отримав, коли був студентом. Я писав диплом і Олександр Миколайович був моїм керівником. Ми обрали тему і він дав мені місяць, аби я знайшов патенти за цією темою і подумав, що можна зробити нового в цій сфері. Я місяць шукав і знайшов купу матеріалу. Прийшов до Олександра Миколайовича і кажу, що все вже перероблено, там більше нічого не можна зробити. Але він взяв матеріали і через тиждень вказав, що може бути новим за цією темою. Після того я зрозумів, що це не так вже й складно. Ти не велика людина, щоб робити якісь великі відкриття, але маленькі удосконалення – це нескладно.
Оскільки в мене профіль навчання був «Медичні прилади», то більшість патентів якраз направлені на медицину, тобто на медичне приладобудування. Але потрохи я намагаюсь працювати і в інших сферах, пов’язаних з приладобудуванням.
Де ви найчастіше демонструєте свої винаходи? Чи берете ви участь у заходах Миколаєва або за його межами?
Стосовно патентів, то їх більш роблять для університету. Я не власник патентів, я винахідник. Власником є університет і це, як на мене, нормально. Ніколи особливо не думав, що патенти можуть приносити якусь фінансову користь. У плані впровадження – це складно, особливо з медичної сфери.
А от як стратрапи – це вже цікавіше. Коли розпочались ось ці заходи зі стратапами, я теж підключився зі своїми ідеями, з ідеями, спільними з Олександром Миколайовичем та спільними зі студентами. Два найпотужніші стартапи – це маска з запатентованою методикою омолодження шкіри та світлодіодна ковдра для лікування новонароджених.
Останній наш виграш був минулої весни. Ми посіли перше місце в Києві на Міжнародному Чемпіонаті стартапів «Golden Byte – 2018» зі світлодіодною ковдрою.
Випускник Могилянки Павло Рєка у 2018 році розробив і представив «сонячну черепицю». Раніше ви говорили, що він працював над цим ще в стінах Могилняки. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
З Павлом ми познайомились вже на практиці, він був у мене студентом. Спочатку ми працювали над тим, що не було пов’язано ні з сонячною черепицею, ні з моїми розробками. Але потім ми і зробили перший стартап – маску. Вперше виступили з нею на «Business opportunities» у нас в університеті, де посіли 2-ге місце, познайомились з бізнесменами і почався рух і план впровадження цієї маски.
Паралельно з цим ми почали працювати і над портативними сонячними панелям, які представили вже на наступному конкурсі. В лабораторії розробляли різні зразки та пробували різні технології. І колись Павло запропонував, що треба робити таку черепицю. І я сказав: «Це буде цікаво. Роби!». Далі він розробляв вже це сам. Почав працювати на фірмі, яка займається встановленням сонячних електростанцій на дахах, і там його ідеї підтримало керівництво компанії.
Що ви можете порадити молодим винахідникам?
Я постійно спілкуючись зі студентами, запитую їх: «Чого ви хочете?». Більшість студентів, на жаль, не знає цього. Це проблема. І от я б хотів, щоб вони частіше ставили собі це питання «А чого я хочу?» та визначились з тим, чого вони хочуть. А якщо вони визначаться – далі вже не проблема, далі треба просто йти в цьому напрямку.
