Говоріть українською!
Мова – один із національних символів держави. Напередодні Дня Незалежності України пропонуємо ознайомитись з порадами, як перейти на українську.
А також до Вашої уваги 10 речей, які зроблять вашу українську кращою: поради випускниці Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- Зверніть увагу на вимову шиплячих. Звук [ч] варто вимовляти доволі твердо, від «шо» відмовитись на користь «що». Дрібничка, але додає у звучанні.
- Уживайте кличний відмінок. Колего, друже, Олено, Андрію – звучить гарно і по-українськи.
- Використовуйте наказовий спосіб дієслів. Не «пішли додому», а «ходімо додому», не «давайте зробимо», а «зробімо».
- Забудьте про активні дієприкметники теперішнього часу. Це ті, які закінчуються на -учий/-ючий, -ачий/-ячий. Кажемо «уточнювальне питання» замість «уточнююче», «засіб для миття» або «мийний засіб» замість «миючий». До деяких дієприкметників легко знайти заміну, до деяких складніше. Але спробувати пошукати варіанти точно варто.
- Доберіть синоніми до слова «дуже» і використовуйте їх. Помітила, що цей банальний прислівник вживається так часто, що стає ледь не словом-паразитом. Надзвичайно, неймовірно, напрочуд, вельми – вибір доволі широкий і словники подають ще більше варіантів. Зробіть мовлення різнобарвним.
- Додайте в лексикон слово «прОшу». Із питальною інтонацією замість «шо-шо?», із стверджувальною інтонацією у відповідь на «дякую». Для початку буде достатньо.
- Звертайтеся до людей через «пане» та «пані». Ніяких «женсчіна», «дзєвушка», «мущіна», «маладой чілавєк».
- Використовуйте фразеологізми. Емоційність та образність доречні майже завжди. «На вербі груші», «як муха в окропі», «не бачити лісу за деревами», «куди Макар телят не ганяв», «у собачий голос» тощо. А які ваші улюблені?
- Не цурайтеся діалектизмів (у побутовому мовленні, професійного мовлення ця порада не стосується). Діалекти – природні мовні утворення, на відміну від літературної мови, яка є фахово опрацьованою. Усілякі «пацьорки», «кільчики», «мешти» роблять ваше мовлення колоритнішим.
- Лайтеся українською. «Ой лишенько», «ой леле», «от дідько», «качка б тебе копнула» – для більш стриманих і сором’язливих. Для менш стриманих і менш сором’язливих є багато матеріалів на цю тему на просторах Інтернету.
А ще у мене зараз полетять усі капці, але я скажу: читайте українською і свідомо ставтеся до того, що злітає з ваших уст. Бо нема сенсу робити косметичний ремонт і додавати якісь оздоби, якщо валиться вся будівля. Про різницю між бути і вдавати теж не не говоритиму, це і так зрозуміло.