Третій місяць майже у повній ізоляції вдома. Тренування, навчання, покупки, спілкування з рідними та друзями – всі ці щоденні справи за час карантину кожен з нас звик робити не виходячи з дому. Ми поспілкувалися з нашими студентами та запитали їх як вони пристосувалися до карантинного навчання, яким планам завадив карантин та чи легшим виявилося дистанційне навчання.
Вплив карантину на моє навчання та на звичне для мене дозвілля став чималим, і має як позитивні, так і негативні сторони.
По-перше, мої оцінки на дистанційному навчанні значно покращилися (так, я серйозно), а все тому, що за звичних умов, мені було дуже важко змусити себе вставати на першу пару і сидіти там до п’ятої вечора, особливо, коли це 3 пари підряд з одним викладачем, через що я іноді і втрачала свої бали. Коли на карантині ти можеш вставати, коли завгодно, якщо немає чітких дедлайнів, і виконувати завдання по можливості. Із негативного, звісно, більше навантаження, тому що деякі викладачі думають, що студентам нудно і немає чим зайняти себе на карантині, тому вирішують давати вдвічі більше завдань. Якість навчання теж погіршується, тому що зараз головне, скоріше, отримати достатню кількість балів, аніж гарно опанувати матеріал.
По-друге, не вистачає спілкування з одногрупниками та й, узагалі, з людьми, але всі ми розуміємо, що це вимушені міри, тому всім #stayathome, панове.
Мій звичайний карантинний студентський день проходить якось так: до мене вбігає мій молодший брат та дуже гучно інформує мене про те, що він прокинувся і я маю зробити так само, тому що він хоче дивитися мультики. Далі йде вранішня рутина і виконання свіженьких завдань, які викладачі завантажили до мудлу. І так цілий день.. А потім наступний.. І так вже декілька місяців..
Складнощами в процесі онлайн-навчання стало те, що потрібно себе заставляти кожного разу вимкнути ту «останню серію» серіалу, або чергове відео на YouTube, і почати виконувати домашнє завдання. Також іноді не встигаєш завантажувати виконані завдання до мудлу, але це вже справа самоорганізації.
Я вважаю, що іноді поєднувати дистанційне навчання і навчання «в живу» було б непогано, але я б не хотіла залишатися на дистанційному надовго, особисто для мене, воно поступається звичній нам формі навчання.
Із тайм-менеджментом на дистанційному навчанні іноді туго, тому що звичний режим дня трохи змінився і тепер я або лягаю пізно і встаю о 12 годині, а потім до другої години дня налаштовуюся на навчання, або ж лягаю так само пізно, але мене будять о сьомій і протягом дня все, чого я хочу – це спати. Тому моя продуктивність скоріше схожа на безкінечну синусоїдну пряму.
Найбільше із усієї університетської метушні не вистачає наших ДУЖЕ веселих буднів з одногрупниками, пар деяких викладачів та великої перерви у кафе «Фішка», власники якого знають нас уже в обличчя.
Карантин не завадив жодним планам у навчанні, окрім навчальної практики, яка проходила дистанційно. Це єдине, за що мені справді прикро.
В мене на 2 години більше стало часу, бо тепер не потрібно витрачати його на те, щоб збиратися і їхати в університет з мого району (Жовтневе) та назад додому. Також дистанційне навчання наочно показало мені, що я, як і багато студентів, дотримуються нашої негласної традиції – прокрастинації, тому деякі практичні завдання з різних дисциплін я здаю безпосередньо перед дедлайном. Наразі все моє дозвілля проходить вдома, але час від часу виходжу на свіже повітря гуляти (в масці), здебільшого сам, але інколи з деякими друзями, що живуть також поруч. Багатьох моїх знайомих я вже давно не бачив особисто і з найближчими з них спілкуюсь лише онлайн. Наразі опановую онлайн-конференції зум та скайп не тільки для навчання, а й для організації онлайн-вечірок з друзями. Дивно, коли почалася самоізоляція, я почав ще більше цінувати людей навколо мене і підтримувати з ними зв’язок частіше, хоча б онлайн.
Мені пощастило бути тієї людиною, яка не втратила роботу через карантин. Якщо до пандемії я працював після університету, то зараз зазвичай мій день починається саме з роботи. Після неї я переходжу до навчання. Деякі пари відбуваються онлайн, решта дисциплін доводиться опановувати власноруч. Решту дня я намагаюсь робити завдання, яке нам задають. З лекціями важче. Чесно кажучи, за 2 місяці карантину змусив себе повністю прочитати лише декілька лекцій.
У цьому семестрі ми маємо декілька дисциплін, які важко опанувати одному, і якщо раніше в тебе була змога одразу спитати викладачів на парі, щоб вони пояснили особисто тобі, або всій групі одразу, то зараз не хочеться турбувати викладачів через телефон, і замість цього витрачаєш більше часу, щоб зрозуміти сам. Також варто зазначити, що обсяг завдань, які нам задають, збільшився, порівнюючи з періодом до карантину. Однак, легше стало в плані форми виконання практичних завдань. Якщо раніше доводилося писати все у зошит, то наразі виконуєш все у Microsoft Word, і надсилаєш в Moodle. Особисто мені так легше і швидше.
У всього є свої переваги і недоліки. Особисто я вважаю, що не зважаючи на більш складне опанування певних дисциплін, загалом дистанційне навчання є зручнішим, ніж звичайне, бо зберігає твій час, і дозволяє навчатися в комфортному для тебе середовищі вдома. Але з іншого боку, особиста комунікація з викладачами в університеті на лекціях і практичних заняттях краще допомагали вивчати дисципліни. Тому вважати дистанційне навчання простішим, ніж звичайне, на жаль, не можу.
Не зважаючи на мою схильність до прокрастинації, я намагаюсь бути ефективним кожен день, проте, чесно кажучи, далеко не завжди це в мене виходить. Зазвичай я планую, який обсяг роботи мені потрібно виконати за сьогодні і скільки приблизно часу мені буде потрібно, щоб виконати кожне окреме завдання. Також в розклад дня я враховую інші речі, на кшталт прогулянки, або відпочинку тощо. Проблема в тому, що інколи мені для виконання завдання потрібно більше часу, і я не встигаю притримуватися графіку, а інколи хочеться просто піти якомога далі від комп’ютера, за якими сидиш цілі дні поспіль, тому часто буває так, що я не виконую в повному обсязі свій план. Проте я завжди заспокоюю себе тим, що ця ситуація дозволила мені чітко побачити проблеми з тайм-менеджментом і самоорганізацією, які я маю. Тому зараз намагаюсь вчитися на негативному досвіді і правильно аналізувати та оцінувати обсяги роботи, також враховувати більше зовнішніх факторів, що здатні вплинути на реалізацію мого плану. Думаю, ці корисні навички і досвід розвитку самодисципліни будуть дуже корисні мені в майбутньому.
В першу чергу не вистачає спілкування з моїми друзями з університету. Також дуже сумую за випадковими зустрічами зі своїми знайомими в різних корпусах Могилянки, коли ти можеш побалакати з ними, хоча б декілька хвилин на будь-які теми. Не вистачає занять волейболом, який я обрав як секцію для відвідування. І також не вистачає заходів, що проводилися на рівні факультету або університету. Одним словом, мені дуже не вистачає студентської атмосфери.
До карантину я подав всі необхідні документи на навчання у Венецію. Пам’ятаю, як я намагався класно написати мотиваційний лист, як замість того, щоб піти на пару, виправляв неправильно оформлені документи в комп’ютерному класі, щоб встигнути вчасно подати їх. І єдине, що залишилося, це тест на знання англійської мови, який мав відбутися, але через карантин, його не було. Офіційно від міжнародного відділу не було інформації, що програму, на яку я подаюся, закрили, проте щось мені підказує, що на наступний семестр вона точно не буде відкрита. Нічого страшного, якщо це так, то можливо спробую на магістратурі.
Коли почався карантин, спочатку зовсім не зрозуміла що трапилось. Думала, буду жити звичним життям, робити всі справи онлайн і на цьому зміни закінчаться. Проте, це не зовсім так. Карантин повністю змінив мій звичайний ритм життя. Раніше, за браком часу, я не могла почати якусь нову справу, прочитати книжку чи передивитись цікаві лекції. Тепер цього часу повно і, чесно кажучи, я сама не очікувала, що навчання на карантині виявиться настільки новим та неординарним. Наприклад, я декілька місяців не могла почати написання курсової, а під час карантину написала роботу за декілька днів! Карантин допоміг мені трохи навести лад у своїй голові, розставити так би мовити все по полицях. Можна сказати, що я навіть дисциплінувала себе у деяких речах: кожного дня виконую фізичні вправи за допомогою зручного додатку, вчу французьку, дивлюсь лекції Роберта Сапольські, переглядаю безліч інтерв’ю на улюблених каналах, слухаю музику, вчу скоромовки. Словом, витрачаю цей час з користю для себе.
Що стосується мого студентського навчання, то я просто виділяю декілька годин на виконання домашнього завдання, а весь останній час витрачаю на самоосвіту та проводжу час з моїми рідними.
Багато писанини. Мабуть, це для всіх студентів виявилося найскладнішим. Я досить часто лінуюсь і не прочитую весь матеріал, не аналізую його повністю. Те, що мені мало зрозуміло, роблю швидко. Легшим стало те, що тепер не треба сидіти півдня в університеті: ти можеш вчитись просто вдома. Тобі надсилають лекції, відеоматеріал. Ти переглядаєш, аналізуєш, робиш домашнє завдання для самоперевірки. Мені симпатизує дистанційне навчання. Звісно, є теми, які здаються малозрозумілими і тобі потрібне роз’яснення фахового викладача. А ще, я впевнена: у кожного є викладач, за яким сумуєш. Я – не виняток.
Cкладно відповісти. У дистанційному навчанні є багато переваг. В першу чергу, це економія твого часу. Дистанційне навчання є зручним, якщо у тебе є ще робота. Так ти вбиваєш двох зайців. Кажу зі свого досвіду: незручно працювати і навчатись водночас, адже у такому випадку не встигнеш виконувати на 100% два заняття.
Зізнаюсь: стала пасивною. Можу дозволити собі пізно почати новий день. А ще, почала пити багато кави. Не користуюсь технікою розподілу часу, тому що у мене просто не виходить. Я все одно житиму за своїм власним годинником.
Найбільше мені не вистачає спілкування з подругою за кавою на перерві. За два роки це вже стало нашим ритуалом.
У навчанні – ні, а у моєму професійному розвитку – так. Я планувала пройти стажування на новій роботі, однак карантин став на заваді. Проте, я абсолютний оптиміст і вірю, що цей час все одно пішов мені на користь. Впевнена: після карантину життя знову стане таким, як і раніше. Ми швидко повернемось до звичного ритму та досягатимемо своїх цілей. Я вже дала собі купу обіцянок та поставила купу завдань, що маю виконати. У мене цілий список книг, які маю прочитати та список лекцій, що маю переглянути. Намагаюсь витрачати час з користю, хоч і бувають години, коли хочеться просто сидіти і годинами скролити стрічку у соціальних мережах. Але це, на щастя, буває досить рідко.
В основному, я налаштована досить оптимістично.
Вплинув на 100 відсотків, навчання здається легшим, але не вистачає спілкування з одногрупниками, та це зовсім не те навчання, яке дає багато результатів, ми просто зараз намагаємось отримати більшу кількість балів.
Частіше за все я роблю домашню роботу наперед, але іноді не вистачає часу, тому буває, що й за декілька годин до дедлайну
Та все легко, не бачу жодних складнощів, не потрібно щоранку вставати та їхати на навчання.
Так, звичайно, онлайн-навчання є простішим.
Дуже змінився режим сну, тепер для мене проблема прокинутись о сьомій ранку, тому що лягаю я близько третьої години ночі або пізніше. Частково, виконання домашнього завдання вплинуло на мій графік.
Спілкування з одногрупниками та веселощів, також вже й почала сумувати за викладачами, за їхніми (іноді нудними) лекціями.
Ні, такого не планувала.
