Уроки української мови: сучасний аспект
Українська мова як частина нашої культури стає дедалі відомою та однією з найпопулярніших у світі. Усе більше іноземців прагнуть її вивчати. Тож українці підтримують такий розвиток її вживання та покращення.
Сьогодні ми підтримуємо таку тенденцію та продовжуємо уроки української мови, де актуалізуємо рідну мову та розбираємо складні випадки її використання.
Пропонуємо добірку з 6 випадків використання фемінітивів, тобто назв на позначення працівників жіночої статі без додаткового суб’єктивного відтінку.
- Не слід плутати фемінітиви та іменники спільного роду, до яких належать такі слова: лівша, жаднюга, знайда, нероба, ледащо, сирота, потвора, листоноша;
- Чимала кількість фемінітивів утворюється за допомогою суфікса -к- від назви працівника чоловічого роду: наприклад, журналіст – журналістка, студент – студентка, директор – директорка (пам’ятаймо, «директриса» – є абсолютною помилкою), редактор – редакторка, співак – співачка, вчитель – вчителька, вихователь – вихователька;
- Теж багато слів для позначення жіночої статі утворюються за допомогою додавання суфікса -ин- до іменника чоловічого роду, зокрема плавець – плавчиня, кравець – кравчиня, майстер – майстриня, продавець – продавчиня;
- Немало фемінітивів утворюємо за допомогою додавання суфікса -иц- від відповідників чоловічого роду: наприклад, порадник – порадник, дорадник – дорадниця, учень – учениця, художник – художниця;
- Меншу кількість фемінітивів можемо утворити за допомогою суфікса -ес- , зокрема диякон – дияконеса;
- Пам’ятаймо, що є подвійні фемінітиви на позначення одної професії, наприклад, член – членка і членкиня, поет – поетка й поетеса, клоун – клоунка і клоунеса, фотограф – фотографиня і фотографка.
Плекаймо нашу мову! Розвиваймо її!
Слава Україні!
