Напередодні нового навчального року директор Інституту філології Олександр Пронкевич поспілкувався з ректором Леонідом Клименком щодо результатів вступної кампанії-2018.
– Сьогоднішня наша зустріч присвячена результатам вступної кампанії. Наскільки я розумію, вона була складною. З якими результатами пройшов це випробування Чорноморський національний університет імені Петра Могили?
Л.К.: Я б хотів почати з того, яка ситуація зі вступу в Україні загалом. Останні два роки кардинально змінилися правила гри зі вступу. Раніше кожен університет мав фіксоване державне замовлення на якусь спеціальність і єдиною проблемою було як ці місця заповнити. Ми мали фіксоване держзамовлення на рік і були спокійні, що держава виділила 40-50 місць бюджету, а значить у викладачів буде робота. Але ці «тепличні» умови закінчилися і вже другий рік поспіль маємо загальнодержавний конкурс.
-Тобто фактично тепер кількість держзамовлень, які може отримати навчальний заклад залежить від того прохідного балу, які мають абітурієнти, що подають документи в цей навчальний заклад?
Л.К.: Так. Тепер вже немає великої кількості бюджетних місць, які міністерство давало раніше. І виборюються бюджетні місця сьогодні, як у спортсменів – конкуренцією. На мій погляд, це має як свої плюси, так і свої мінуси. Але є правила гри і ми повинні цих правил дотримуватись. Ця система привела до того, що загальна кількість абітурієнтів, яка вступила на бюджет в регіональні ВНЗ, зменшилась. А, наприклад, київська Могилянка в цьому році набрала на перший курс 1100 осіб, попри те, що всі роки вона мала 700-650 осіб на перший курс.
-Ну це ж не тільки держзамовлення, маю на увазі набір в київську Могилянку?
Л.К.: Ні, це місця з контрактниками), але і держзамовлення вона значно більше виграла. Наразі загальна кількість абітурієнтів в Україні в цьому році скоротилася порівняно з 90-ми роками майже втричі. Ми маємо менше 200 тисяч абітурієнтів загалом по Україні. І це приводить до того, що більшість абітурієнтів обирають Київ, Львів, Харків, а от всі інші регіональні виші на цьому тлі втратили колосальну кількість бюджетних місць.
-Чи можуть вони це компенсувати контрактниками?
Л.К.: Це можна компенсувати кількісно, але не вартістю. На одного бюджетника виділяють 38 тисяч гривень, тоді як контракти в Миколаєві знаходяться на рівні 10-14 тисяч. А якщо собівартість навчання в нашому університеті складає 16,5 тисяч, то виходить, що ми беремо контрактників і вчимо їх собі на збитки. Тобто ситуація складна.
-Добре, ви дуже яскраво і докладно пояснили цю ситуацію взагалі, а тепер я все ж таки хотів повернутися до нашого університету. Які результати вступної кампанії ЧНУ ім. Петра Могили?
Л.К.: Якщо брати загальні результати, то в минулому році ми всього зарахували 1444 особи. В цьому році вже зараховано близько 1450 осіб, а у нас є ще друга хвиля набору на п’ятий курс і набір іноземців на перший курс, який продовжується аж до 1 жовтня. Я думаю, що ми збільшимо набір порівняно з минулим роком. Ті спеціальності, які користуються популярністю (комп’ютерні науки, іноземні мови, міжнародні відносини, спорт та медицина) вже мають збільшення набору студентів.
– Чи можна сказати, що в результаті змін правил вступу до вишів ЧНУ ім. Петра Могили виробив нову модель поведінки в освітній сфері?
Л.К.: Я думаю, що так. Ми її остаточно ще не відпрацювали, тому що сама освіта достатньо інерційна. Тут дуже складно. Тут необхідно думати не на крок, а на 10 вперед, необхідно планувати, які спеціальності майбутнім часом будуть мати попит, а які треба закривати. Сьогодні існує механізм відкриття спеціальності, він дуже чітко прописаний: кадровий склад, матеріальна база, ліцензійна справа, отримання ліцензії. Чотири роки, акредитація, потім ліцензія магістра і так далі. Але на сьогодні не існує механізму закриття спеціальності.
– З тих слів, які я почув, розумію, що Ви з оптимізмом дивитесь в майбутнє ЧНУ ім. Петра Могили?
Л.К.: Абсолютно! Якщо ми бачимо, що спеціальність не має перспектив, а на цій спеціальності працюють молоді кандидати і доктори наук, то необхідно робити відкриття нових програм в межах цієї спеціальності, які будуть зацікавлювати наш ринок та іноземні країни. Якщо така програма буде відрізнятися від класичної, то вона дозволить зберегти кадровий стан та залучити абітурієнтів. Але треба постійно вносити щось нове: методи та обладнання для навчання, робити дуальну освіту, щоб студенти готувалися уже на майбутньому робочому місці працювати з роботодавцем, адже це допоможе реалізувати себе як спеціаліста, та зрозуміти, які курси вони хочуть, щоб їм викладали. Це якраз і змушує працювати інтелектуально.
