6 березня 2018 р., за ініціативи професора Т. П. Шестопалової з нагоди Шевченківських днів, відбувся перегляд відеозапису вистави «Сон» Луганського академічного обласного театру ляльок (директор театру – С.Терновий) за однойменною поемою-«комедією» Т.Шевченка. В обговоренні цієї постановки взяли участь студенти 146, 246, 346 та 347 груп, викладачі Інститут філології та наші гості.
Довідка. Премʼєра вистави відбулася 5 березня 2014 р. На той час театр був добре відомий глядачам далеко за межами Луганська й області своїми унікальними постановками: «Шинель» (за повістю М.Гоголя), «Оскар і Рожева Пані» (за романом Е.-Е.Шмітта), «Прощай, овраг» (за повістю К.Сергієнка), «Лісова пісня» (за драмою-феєрією Лесі Українки) та ін. Успіх кожній показаній на сцені історії забезпечувала потужна креативна взаємодія режисерів, художників, акторів, висока культура театрального мислення, здатність виводити на сцену особисто щемкі й водночас гостроактуальні сенси обраного для постановки твору. Яскрава видовищність постановок, філософізм історій, динамізм дії, проривна інтеракція людей і ляльок заряджали позитивом і доброю енергією кожного глядача, незалежно від віку.
Вибір «Сну» для постановки в ювілейний Шевченків, 2014, рік – невипадковий. Смисловий і естетичний потенціал цього твору дав змогу передати гострий драматизм нашої дійсності й наблизити глядачів ХХІ ст. до могутнього художнього мислення Кобзаря. Режисером-постановником «Сну» виступив заслужений діяч мистецтв України О.Кравчук, який наразі є директором театру «Люди й ляльки» у Львові. Художником-постановником – О.Хорошко з Луганська, викладач Львівської національної академії мистецтв з багатим досвідом мистецької роботи в Україні та за її межами. На виконання своїх пісень і застосування фонограм дали дозвіл фолк-виконавиця, актриса, композитор М.Садовська та музикант, актор, виконавець С.Бабкін. Ролі, музичні й театрально-ігрові, виконали: М.Гончаров, Т.Мерзлякова, Є.Мерзляков, М.Левадний та М.Рижевол. Вистава отримала схвальні відгуки на сторінках «Урядового курʼєра» і «КіноТеатру»: «(…) незвичайна вийшла містерія, і подивитися її можна в театрі, який, здавалося б, асоціюється передовсім із казками(…)»; «(…)У ритмі, який вистукують на музичних інструментах барди зі сцени, – і удар кулака по столу від відчаю й непорозуміння, і дзвінкий ляпас, за допомогою якого намагаються привести до тями чи то сплячу людину, чи того, хто знепритомнів, і просто барабанний дріб, що підбадьорює солдат. Кожен почує власне (…)»; «(…) Митця репрезентує лялька, єдина у виставі. Він – маленька ранима людина, а інші персонажі – актори, які грають живим планом, намагаються якось уразити його (…)».
Війна рознесла творців вистави різними містами й закинула в нові творчі колективи. Проте Луганський театр ляльок залишається їхньою і нашою спільною українською історією. Історією Шевченка й усіх нас. На сьогодні виставу можна подивитися на YouTube.
