Викладач Могилянки – це не лише людина, яка володіє знаннями та здібностями у викладанні для студентів. Більшість з них мають активне позауніверситетське життя, про яке ви, можливо, ще не здогадувались. Що ж, саме час дізнатись про нього. Саме з цією метою будуть виходити статті рубрики «Не навчанням єдиним: викладачі Могилянки про хобі, страви та відпочинок».
Поєднувати роботу і захоплення нескладно, коли вони переплітаються і взаємодіють. Для завідувача кафедри журналістики ЧНУ ім. Петра Могили Тетяни Монахової журналістика виходить за рамки роботи. Участь у житті інтернет-видань та зйомки в телепрограмах – це про неї. Але сьогодні обговоримо не тільки захоплення. Улюблена страва, часи навчання в університеті та фільми – про все це і трохи більше дізнавайтесь в інтерв’ю.
Не навчанням єдиним: викладачі Могилянки про хобі, страви та відпочинок. Тетяна Монахова.
Як виглядає ваше захоплення зараз?
В мене є гасло, яке містить активний дієприкметник, але я його не прибираю. Звучить воно так «Тренер має бути граючим». Якщо я навчаю студентів журналістики, то це має бути не тільки теорія. Викладач повинен демонструвати, що він теж вміє бути журналістом. Тому моя позааудиторна робота, моя діяльність так чи так пов’язана з медіями.
Скажімо, я є колумністкою загальноукраїнського видання «Opinion». Це україномовне, українозорієнтоване видання для інтелектуалів і в мене там своя колонка. Мені дають можливість висловитися з різних питань: чи то виховання, чи то освіта, чи от була я на стажуванні в Німеччині – робила цикл репортажів про Німеччину, порівнювала з Україною. Крім того в нас є видання «Solnik» – це молодіжний портал, який теж доводиться редагувати, складати контент-план, працювати з молодими авторами. Тобто отака діяльність.
Ну і зрозуміло, що ми (наш університет та медіацентр) співпрацюємо з «ТРК «Март», маємо спільний продакшн, знімаємо в стінах університету різні телепрограми. Особисто я є ведучою програми «Ініціали», яка виходить в ефір щоп’ятниці на телеканалі «МАРТ». Туди ми запрошуємо містян абсолютно різних професій, різного фаху, які щось зробили для міста, певним чином впливають на формування громадської думки або просто є дуже яскравими особистостями, з якими цікаво спілкуватися. В гостях у нас уже був Сергій Квіт та людина, яка відповідає за культуру міста Миколаєва, Юрій Любаров. Також бізнес-леді Анастасія Погосова, журналістка і громадська активістка Олександра Фінькова та багато інших.
Ну і крім того для себе я пишу віршики українською та російською мовами, які іноді оприлюднюю на фейсбуку. І в принципі все що я роблю, пов’язано з журналістикою. Я намагаюся сполучати корисне і приємне.
З чого почалось ваше захоплення цією діяльністю? Чому ви обрали саме його?
Це починалося з того, що, коли я захистила докторську дисертацію, Олександр Вікторович Пронкевич сказав, що в університеті збираються відкрити кафедру журналістики і запропонував мені очолити цю справу. Він у мене якось так повірив, сказав: «Мені здається, у вас це вийде». І я подумала «А чому б ні?». В принципі, людина з філологічним базисом, з філологічною освітою та творчими нахилами, на мою думку, при бажанні може стати гарним журналістом.
Чим саме вам подобається це заняття? Що корисного/позитивного приносить у ваше життя?
Журналістика – це можливості побачити нові місця, познайомитися з новими людьми, а головне – це дає тобі таку трибуну, де ти висловлюєш свою точку зору і люди дослухаються. Хтось дискутує, хтось не погоджується, але, в принципі, це можливість говорити на широкий загал. Викладачі звикли стояти перед аудиторією, говорити різні промови для великої кількості слухачів, а тут аудиторія ще більша. Ну і це приємно, коли знаходиш однодумців. Плюс – це піар для університету, для спеціальності. Не можна викладати журналістику і тихо сидіти, треба, щоб весь фейсбук про це знав, щоб вся спільнота про це знала. І робота, і реклама.
Що є найкращим способом відволіктися від роботи і відпочити (окрім хобі)?
Якщо є можливість (зрозуміло, що вона не завжди є) – кудись поїхати. Навіть по Україні, навіть в сусіднє місто. Дорога, зміна декорацій завжди очищують думки, заспокоюють нерви, тому, якщо є можливість – варто скористатися. Навіть на природу вийти, до річки спуститися або пройти пішки. До речі, я дуже люблю ходити пішки, якщо є нагода. Це заспокоює.
Бліц-опитування
1. Яка ваша улюблена страва? Що полюбляєте готувати?
Готувати не люблю, чесно кажу вам. Тому улюблена страва – це страва, яку приготував мій чоловік, а він готує в мене класно, знаєте, з замашками шеф-кухара, з азартом.
2. Якою ви були у роки навчання в університет?
Я була студенткою-мамою. В мене на другому курсі народилася дитина Була оця поліфункціональність: треба було і навчатися, і з дитиною бути. Але я закінчила з червоним дипломом, тож я вважаю, що була нормальною студенткою.
3. Яка головна риса вашого характеру?
А тепер вже й не знаю. Що старшою стаю, то продовжую знайомитись з собою. Мені здається, комунікабельність. Очевидно, що я відкрита, комунікабельна людина.
4. Які три риси характеру ви цінуєте в людях найбільше?
Порядність, розум, почуття гумору.
5. Ваш улюблений кінофільм?
«Англійський пацієнт» і «Амадеус»
6. Улюблене місце/заклад відпочинку в Миколаєві?
Дуже люблю пішохідний міст. Я живу в Соляних і тому інколи я з університету (якщо без машини) пішки йду додому через міст і отримаю купу насолоди. Слухаю при цьому англійську мову в навушниках, бо треба її підтримувати. І це такий кайф.
7. Яку країну хотіли б відвідати?
Дуже люблю Відень, тому поїхала б в Австрію.
8. Якби не стали викладачем, ким були б?
Ну кимось би була :). Можливо, справді журналісткою. До речі, я гарно ставлю уколи, вдома лікую всіх, тому, думаю, лікарем я змогла б бути.
