29 січня виповнюється 100 років як українські студенти-воїни у бою під Крутами ціною власного життя зупинили переважаючого за чисельністю та озброєнням ворога – більшовицьку армію, яка намагалася знищити українську державність. Бій тривав шість годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном із київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень. Серед 70-100 загиблих українських воїнів – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів.
До полону більшовиків потрапили 27 українських юнаків, з яких спочатку жорстоко знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський з Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.
Бій під Крутами затримав наступ противника на Київ на чотири дні, що дало можливість українській делегації підписати Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Водночас, радянське керівництво всіляко намагалося приховати обставини трагедії – після встановлення радянської влади подвиг молоді під Крутами було забуто на більш ніж 70 років, а інформація замовчувалась або перекручувалась – полеглих називали зрадниками.
Зараз, коли відбулася окупація і анексія частини території України, ті подвиги, які вже здійснило нове покоління молоді, по-іншому дозволяють поглянути і на історію 100-річної давнини.
У лекції взяли участь студенти груп: 181, 183, 184, 121, 118 
