Кафедра екології інформує, що День заповідників і національних парків у світі почали вперше відзначати в 1997 році з ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.
Сучасний вид заповiдання для збереження залишкiв природи (окремих природних комплексiв чи їхніх частин), який уже можна назвати класичним, почав формуватися з кiнця 20-х років 20 столiття (створювалися першi заповідники та пам’ятки природи) i набуває значного розвитку з 80-х років з організацією різних типів заказників і національних природних парків.
Перший заповідник на території сучасної України був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це, до речі, був і перший заповідник в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 га поблизу с. Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Пам’ятка Пеняцька».
Класичне заповідання сформувалося на противагу індустріалізації держави, коли зі стрімким розвитком сільськогосподарської техніки та технологій відбувалося швидке розширення площі орних земель, міста перетворювалися на великі технополіси. Вчені побачили загрозу всій природі, яка є основою життя, тому, знищуючи її, ми втрачаємо сам базис існування людини.
У 1992 році вперше була сформована чітка правова база заповідання у вигляді Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У преамбулі Закону записано: «Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші i водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність i виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного i рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища». Велике з значення для розвитку заповідної справи в Україні мала підготовка двох видань Червоної книги України, статус якої у 2002 році підвищено до рівня Закону України «Про Червону книгу України». Відповідно до Закону види рослин і тварин, занесені до цієї книги, рослинні угруповання Зеленої книги України, а також види рослин i тварин i типи природних середовищ з Червоних переліків чинних для України міжнародних конвенцій визнано пріоритетами під час заповідання та здійснення природоохоронної діяльності у межах ПЗФ.
БЕРЕЖІМО НАШІ ЗАПОВІДНИКИ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ!
