Стереотипи про вищу освіту


Певний час отримання вищої освіти в Україні можна було назвати «безкоштовним», адже раніше було багато місць, які оплачувала держава, і для чималої кількості студентів визначальним був саме цей критерій. З часом ситуація змінилася і в Україні спочатку відбулося поступове скорочення місць держзамовлення, а з нововведеннями МОН – і регулювання мінімальної вартості контрактного навчання. Попри такі зміни існує чимало стереотипів, про які зараз поговоримо.

  1. Вища освіта – це перша сходинка кар’єрного зростання. Кажуть, що без вищої освіти нікуди. Насправді, це залежить від сфери, у якій ви плануєте працювати. Диплом – це не завжди показник належної  кваліфікації. Але навчання покликане не лише дати наукові знання. Для роботодавця диплом про вищу освіту є показником вашої  дисциплінованості, вміння працювати самостійно та в команді, досягати поставлених цілей. А такі якості необхідні будь-якому працівнику.
  2. Деякі спеціальності неможливо засвоїти в ЗВО. І так, і ні. Якщо ви прагнете стати менеджером з продажу, то вам, можливо, буде достатньо вмінь, які ви набули протягом життя: спостережливості, елементарних знань про людську психологію, вміння переконувати тощо. Але якщо у ваших планах крісло маркетолога – краще отримати освіту за фахом, яку пропонують вітчизняні заклади освіти.

 

  1. Досвід роботи цінується набагато вище диплома. Існує навіть такий жарт: «Нам потрібен випускник з 25-річним стажем». Звісно, роботодавці хочуть мати робітників зі свіжими знаннями, але й зі стажем роботи. Хоча чи так це насправді? Зазвичай мінімальний досвід роботи має бути від 1-2 років. І цього можна досягти, якщо піти працювати на останніх курсах навчання. Тоді одразу після закінчення університету ви отримаєте і диплом, і досвід. Також деякі компанії перед початком роботи пропонують для студентів чи випускників пройти стажування, де навчають усім необхідним навичкам.
  2. До вишу треба вступати одразу після закінчення школи, інакше потім буде пізно. Такий стереотип більше стосується старшого покоління, які постійно нагадують дитині, що після закінчення школи треба обрати майбутню спеціальність. І не завжди далекоглядні батьки цікавляться в дитини, а чого хоче вона сама. Яка професія їй до душі і чи потрібно для її опанування навчання у виші ?

Практика почекати, знайти себе і подумати про своє призначення популярна на Заході, і тільки починає приходити до вітчизняних родин. Взяти рік-два перерви, аби визначити свої пріоритети, якщо вагаєшся, – досить чудовий варіант.

З іншого боку вступати після закінчення школи зручно, адже знання програми ще свіжі і шанс пройти вступні іспити досить високий. Але багато хто, керуючись вказаним стереотипом, робить поспішний вибір професії та розчаровується. Тому не варто боятися перерви в кілька років між школою та університетом. Головне  зайняти себе чимось дійсно корисним.

2.jpg (1650×1100)

 

  1. Низька якість навчанні. Існує думка, що диплом не гарантує достатнього рівня кваліфікації, адже якість вищої освіти сьогодні низька. Зазвичай така думка поширена про навчання в приватних ЗВО, адже часто саме в них якість не відповідає заявленим стандартам. Про це говорить МОН, і вони уже впровадили низку заходів, направлених на скорочення кількості вишів в країні задля поліпшення якості навчання. Загалом, краще віддати перевагу інституту чи університету, якому не один десяток років.
  2. Вища освіта не гарантує хорошого працевлаштування. Можна отримати кілька вищих освіт, але так і не знайти високооплачувану роботу. Чому? Слід розуміти, що сама собою висока посада не з’явиться, для цього потрібно докласти зусилля. Тобто потрібно ставити перед собою цілі та досягати їх. А от саме вища освіта може стати інструментом для цього, і тільки вам вирішувати як використовувати отримані знання. Тому слід брати все у свої руки та опиратись на власні цілеспрямованість та працьовитість

Ставлення до вищої освіти поступово змінюється не лише на рівні сприйняття її різними поколіннями, а й на рівні цілої держави. Та хай там що, у  більшості випадків, диплом про вищу освіту може виявитися все-таки «плюсом», який роботодавці розцінюють дуже позитивно. Це дозволить вам завжди бути на півкроку попереду інших претендентів.