Директор інституту філології Олександр Пронкевич дав розгорнуте інтерв’ю з приводу відкриття спеціальності «Журналістика» в ЧНУ ім. Петра Могили за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр».
Олександр Вікторович розповів про перешкоди на шляху відкриття нової спеціальності та як їх вділося подолали. Також розглянули проблеми, з якими стикаються сучасні журналісти-практики та ті, хто хоче опанувати цю професію.
Олександр Пронкевич
Що дає навчання на «Журналіста» саме в ЧНУ ім. Петра Могили?
Ми проліцензували спеціальність журналістика за освітнім рівнем «магістра». Насправді це історична подія не тільки університету, а й загалом для Миколаєва. Коли є освітня програма «Журналістика» та ще і за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», то місто стає більш відомим взагалі. Наприклад, ми як університет, в якому є ця програма, беремо участь у різноманітних рейтингах. Можливо, поки що не на перших місцях, але ми в списках тих великих університетських міст, де є така спеціальність. Це розкриває нові можливості Миколаєва.
Тобто раніше люди, які хотіли отримати магістерський ступінь з журналістики мали їхати до Києва або до Херсона?
Так, це найпопулярніші маршрути. Але тепер ми можемо прийняти цих студентів у Миколаєві. Підготовка журналістів у Могилянці триває вже 4 роки і наш 4-ий курс студентів може стати «готовими» магістрами через півтора року. Тож у ЧНУ ім. Петра Могили вже створено усі передумови для підготовки фахівців.
Не секрет, що дуже багато журналістів навчаються під час роботи. Наскільки необхідна фахова журналістська освіта?
Це найскладніше питання. Наприклад, для викладання філологічних дисциплін обов’язково потрібен диплом. Що ж відбувається в журналістиці? Переважна кількість ЗМІ у Миколаєві належить приватним підприємцям, в яких виникає потреба виробляти продукт для продажу. Для цього людей навчають того, що їм треба робити саме у цьому ЗМІ. І таким чином працюють майже у всіх мас-медіа. Але це призводить до того, що люди володіють лише одним журналістським жанром і не мають уявлення про справжню журналістику.
А студенти Могилянки під час навчання отримують широкі фахові знання, тому що програма містить в собі знайомство з абсолютно всіма типами журналістського виробництва, жанрами і видами діяльності. І тоді людина свідомо може обрати свою спеціалізацію. До того ж, я прихильник формальної освіти, вважаю, що люди повинна вчитись усе своє життя. Але університет гарантує якийсь мінімальний рівень освіченості: вміння грамотно писати, культурний рівень та інше. Нічого цього приватні ЗМІ не гарантують, тобто люди пишуть як вміють. Таким чином правильно побудована формальна освіта дає базовий рівень необхідних знань.
Чи правда, що люди, які йдуть вчитись на журналіста, не мають повного уявлення про спеціальність та роботу за фахом?
Абсолютно. Вони дивляться новини, програми, публікації в інтернеті, які далекі від журналістських стандартів. Так і формується хибне уявлення про роботу у ЗМІ. І це стосується не тільки контенту, а взагалі процесу виробництва цього продукту. А правильно побудована освіта формує певні навички, відкриває більше можливостей, ніж безпосередньо робота.
Якщо виникне ситуація: людина отримала фахову освіту, прийшла працювати за журналістськими стандартами, але на певних приватних ЗМІ є власник, який каже: «Будеш писати про це ось так!». Що робити цим людям?
Це і є велика проблема. Коли ми створювали проект «Журналістика» в Могилянці, ми створювали не тільки навчальний процес, але й власний продакшн. Перед нами не стоїть завдання виробляти продукт, який нам треба продавати. Тож для розв’язання проблеми фактично потрібно створити певне альтернативне медійне виробництво, яке буде відповідати за все, що зараз виштовхнули з ефіру чи публікацій.
Але ж в Миколаєві є 2 канали інформаційного направлення.
Так, лише два. Але саме дня них і треба готувати якісних журналістів, які мають бути сучасними, цікавими, вміти подавати інформацію. І власне цим повинен займатися факультет журналістики, цього ми намагаємось досягти у процесі навчання.
Факультет журналістики є в інших університетах на півдні України. Чим навчання за журналістським фахом у Могилянці відрізняється від навчання в інших закладах?
Взагалі є два головних підходи до викладання журналістики. Перший сформувався в Києво-Могилянскій академії, частиною якої ми були. Вони навчають практичній журналістиці лише на магістратурі і тільки тих, хто вже має фахову освіту в певній галузі. Другий підхід – державний. Традиційна система передбачає поступове навчання журналістиці: спочатку отримання ступеню бакалавра, а потім магістра. Але такий підхід має багато теорії.
У ЧНУ ім. Петра Могили пішли шляхом поєднання цих двох підходів. Ми дивимось на журналістику не стільки як на науку, скільки як на ремесло. Тому студенти, отримуючи освіту в нашому університеті, мають можливість об’єктивно оцінювати якість журналістського продукту.
Ви згадували, що ваші студенти створюють певні проекти, продукти. А з якими виданнями чи телеканалами співпрацюєте, щоб ці роботи виходили в світ?
Безперечно деякі канали/видання ми поважаємо більше, бо вони дійсно дотримуються журналістських стандартів. Але принципово наші студенти присутні у всіх ЗМІ. Вони повинні бачити реальний стан справ у різних масмедіа. Тому що важливо не тільки вміти створювати продукт, а й знати, що відбувається після його публікації. В Могилянці ми вчимо аналізувати та оцінювати результат, а також даємо настанови на самовдосконалення.
Які перешкоди були під час відкриття спеціальності? Як вдалось виправити ситуацію?
13 років минуло від того як виникла ідея створити освітню програму «Журналістика». Я прийшов працювати до ЧНУ ім. Петра Могили, щоб створювати журналістику, бо багато співпрацював з різними телеканалами, виробляв свої програми і т.д. Тоді через концепцію «тільки магістр» Києво-Могилянська академія не дозволила відкрити спеціальність у нас. Друга спроба провалилась через колишнього голову Облдержадміністрації, який не підписав дозвіл. І от після Майдану 2014 року ми змогли відкрити «Журналістику». Тож у це було багато вкладено.
Все ж таки найбільша перешкода – це відсутність кадрів. Бо потрібні не просто журналісти, а професіонали, які до того ж вміють викладати. Цих людей в Миколаєві не існувало. Ми запрошували людей з інших територій (особливо це стосується внутрішньо переміщених осіб з Донецької та Луганської областей). Потім шли шляхом виховання власних сильних кадрів. Шукали журналістів-практиків, які у роботі демонструють відповідну якість, і пропонували їм до нас приєднатись. Таким чином ми змогли створити такий якісний склад, який цікаво і відповідально викладає.
