Міністерка освіти і науки України Ганна Новосад нещодавно представила нову команду відомства та разом з нею відповіла на низку питань
Юрій Полюхович, перший заступник міністерки освіти (у міністерстві курируватиме питання науки та інновацій. На нього покладена задача реформувати нашу науку).
«На жаль, попередні уряди, не ставили за мету пріоритет в науці. Саме призначення мене на посаду першого заступника, який буде опікуватися питаннями науки, є першим нашим кроком. Раніше цього не було. Знаєте, якось не солідно, що наука – важливий елемент в профільному міністерстві, а воно не дуже цим питанням опікувалась.
Для того, щоб збудувати сучасно модерну державу, потрібна наука, нові технології, інновації, те, що власно і робить світові держави впливовими гравцями на світовій арені. Не секрет, що наука в США, Японії, Китаї, Німечинні займає належне місце. Відомо, що відсоток ВВП у рази більше ніж, наприклад на Україні. Наука має стати престижною, у нас в Україні це поки що не так.
Великою бідою в нашій науці стало засилля плагіату, академічної ндоброчесності, імітація науки. Ми як команда нових урядовців будемо працювати в такому напрямку, щоб ганебне явище «плагіат» зникало взагалі й забувалося. Без такої доброчесності з нас сміється увесь світ.
Ситуацію доводиться виправляти в корені, для цього існують механізми. Перше – створення національної наукометричної системи, єдиної бази, де зібрані всі науковці і всі їхні наукові праці: магістерські, дипломні, бакалаврські, дисертації. Тобто це мільйони файлів, але без цього нам нікуди йти.
Для того, щоб оцінити масштаби проблеми, треба почати з її аналізу. А для того, щоб цей аналіз відбувся, потрібно це звести в одну систему – наукометричну. Відомо, що світові системи такі як Scopus, WebofScience, вони звичайно займають першість в сенсі наукометричної системи. В Україні ситуація така: частина вчених каже: «Нам достатньо Scopus, Web of Science і т.д.», а гуманітарії – «Ні нам треба окрема система».
Я працював в громадській організації «Українська науково-дослідна фундація» де ми розробили цю національну нову метричну систему і готові передати державі наш досвід, наші розробки.
З цього випливає наступне – це створення системи антиплагіат. Маючи данні, вже можна буде оцінювати, хто займається псевдонаукою, хто отримує гроші, тому що кричать «ми такі круті науковці». Насправді, це має бути такий елітарний клуб людей, які присвятили своє життя науці, які повністю усі ресурси спрямовують, щоб якісь були ефективні результати. І це, відповідно, завдяки системі буде видно.
Ми будемо продовжувати ті позитивні речі, які були закладені попередніми нашими колегами в міністерстві. І мета – інтеграція української науки в світову наукову систему. Без цього науки не буде в Україні. Не треба боятися змін. Тому що, якщо боятися змін, то мрії просто залишаться мріями».
Питання: З приводу створення національної наукометричної системи. Розкажіть більш детальніше, що це мається на увазі. Тому що ще за каденції Сергій Квіта йшла мова про те, що буде створюватися репрезентарій наукових тестів, власне, для того, щоб мати можливість перевіряти на плагіат. І ще про наукометричну систему, про той самий славнозвісний «Scopus»: навіщо створювати її, якщо зараз просто подивись в інтернеті – вже є перелік наших видань, наших вишів, які індексуються цією наукометричною базою. Роз’ясніть, будь ласка.
Юрій Полюхович, перший заступник міністерки освіти: «Для того щоб оцінити, що в нас є, треба зібрати все в одне місце і провести математично-синтетичний аналіз на основі формул, які вже в принципі розроблені командою вчених громадської організації «Українська науково-дослідна фундація». В них є напрацювання. Що таке наукометрична система – система оцінки якості наукового продукту. Тобто як оцінити вченого, який займається вивченням метеликів чи молекулярної біології, чи, наприклад, дослідженням евристичних текстів Майя. Звичайно, що вигадувати велосипед немає сенсу, оскільки провідні держави світу давно працюють у цій системі. До речі, відкритій системі. У нас тільки останні роки, завдяки колишньому складу міністерства, були зроблені перші зрушення. Але все одно, спілкуючись останні 2 тижні з різними ученими з різних галузей, в основному вченими-неімітаторами, розумієш що є проблема. Тому що оцінити вченого за гарними описами, які він робить сам – це не нормально. Це має бути машина, яка на основі математично-синтетичного аналізу перевірить якість цих робіт.
Як це робиться? Це індекс цитування та інші відомі речі. Це простіше зробити з точними науками: фізика, хімія, біологія і т. д. А що робити з гуманітаріями? Тут теж проблема. Scopus, Web of Science в основному заточені під точні науки – це відомо. І багато дійсно світових українських вчених говорять: «Нащо нам та національна система?».
Але все ж таки команда друзів і однодумців, ідейних борців, з якими я працюю з 2016 року, дійшли висновку, що національна система разом з репозитарієм усіх наукових праць, де будуть міститись усі профілі вчених, необхідна. Ми маємо знати, хто є хто, хто чим займається, чи дійсно справжні наукові здобутки, щоб це все було видно.
Мета одна – створення цієї системи. У нас є напрацювання, ці всі напрацювання будуть поєднані з тими напрацюваннями, які вже робились, оскільки держава витрачала ресурси на всі ті речі. І сьогодні робота починається.
Провівши аналіз, запустивши наукометричну систему можна вже братися за систему антиплагіату. Тобто на основі метаданих, проаналізованих, проіндексованих побачити, що є ефективним, що є мертвим, що має бути помножене на 0, а що має підтримувати держава. Тобто це маркер, який буде показувати, куди держава ті невеликі кошти, які виділяються на науку, повинна зосередити».
