Не навчанням єдиним: викладачі Могилянки про хобі, страви та відпочинок. Михайло Донченко

---

Хто сказав, що комп’ютерні технології та поезія несумісні? Кандидат технічних наук, доцент кафедри інтелектуальних інформаційних систем ЧНУ ім. Петра Могили Михайло Донченко спростовує цей міф і розповідає про захоплення віршами: з чого все почалося та як виглядає зараз.

З чого почалось ваше захоплення цією діяльністю? Чому ви обрали саме це заняття?

Я почав писати вірші ще в школі. Чому? Не знаю. Воно саме так вийшло. Написав випускний твір на кілька сторінок у формі вірша, тому що це мені було ближче, легше і я не дуже любив завдання, де треба було писати критику на якісь твори. Нашому завучу це дуже сподобалось. Мені радили: іди в педагогічний університет, там ти отримаєш освіту і  будеш писати  професійно. Я відповів, що хочу бути інженером.  Але я писав вірші завжди, посилав в газети, журнали. Одній миколаївській газеті сподобались мої вірші і вона надрукувала їх.

Писав листи додому дівчині (а потім дружині) і половина з них – вірші. Переважно вони ліричні. Скажімо так, жінок я люблю, в хорошому сенсі цього слова і не люблю споживче ставлення до жінки. Для мене жінка – це щось чудове, красиве, приємне, яке надихає. Тому я в більшості віршів возвеличую жінку. Писав  про Могилянку, бо це теж жінка, наша альма-матер. Так, один мій вірш був опублікований в книзі про Могилянку («Тут, на старих інгульських схилах…»). Тобто те, що в мене накопичується в душі, я викладаю на папір.

Як виглядає ваше хобі/ заняття зараз?

 Я пишу, коли є настрій. Так щоб професійно, щоб я на цьому заробляв, то про це навіть не думав. Років 7-8 тому Олена Володимирівна Монахова (ред.  керівник культурно-мистецького центру ЧНУ ім. Петра Могили) запросила мене на концерт, щоб я прочитав свої вірші в Могилянці. Людям сподобалось. І тепер інколи вона мене запрошує, і я читаю деякі старі чи нові поезії. Загалом людям подобається і мені це приємно.

Чим саме вам подобається це заняття? Що корисного/позитивного приносить у ваше життя?

У кожного є якась віддушина. У мене виходить писати і я це роблю. Це побажання душі. Це не зовсім покликання, це просто  можливість висловитися. Я взагалі людина романтична і мені інколи хочеться те,  що в мене накопичилось, викласти на папері.

Найкращий спосіб відволіктися від роботи і відпочити (окрім хобі)?

 Якщо робота по душі, то від неї відволікатися не треба. Взагалі люблю музику. В мене є непогана підбірка тих мелодій, які мені подобаються. Вірші – це не на кожен день, а от музику можна слухати щодня. Іноді під час роботи над чимось роблю перерви: слухаю  музику, йду на прогулянку, дивлюсь кіно.

Бліц-опитування

1. Яка ваша улюблена страва? Що полюбляєте готувати?

Готувати люблю, але тільки коли є настрій. Улюблена страва, яку я готую, -це картопля з цибулею. Коли я вивчав французьку мову в університеті Шевченка, ми жили в гуртожитку і наші сусіди, молдовани, показали мені як це робиться.

2. Яким ви були у роки навчання в університет?

Спокійним, врівноваженим, займався спортом ( боксом, парусним спортом).

3. Яка головна риса вашого характеру?

Я романтик.

4. Які три риси характеру ви цінуєте в людях найбільше?

Порядність, чесність і хороше відношення до людей. Всі люди варті того, щоб їх поважали.

5. Ваш улюблений кінофільм?

«Чого хочуть жінки».

6. Улюблене місце/заклад відпочинку в Миколаєві?

Яхт-клуб, бо там пройшла моя юність.

7. Яку країну хотіли б відвідати?

Францію.

8. Якби не стали викладачем, ким були б?

Думаю, я був би непоганим конструктором.

Вірш Михайла Донченка, присвячений Миколаївській філії НаУКМА (зараз –ЧНУ ім. Петра Могили) в день її народження!

 

Тут, на старих

              інгульських схилах,

Прорвавши круговерть

               віків,

Стоїть

         собі

               Петро Могила,

Як представник

                других світів.

 

Перед його очима

                кружить

то дощ,

          то сніг,

                то заметіль,

Або

          студентський гомін дужий

Прогонить тишу

                 звідусіль.

 

Він бачив все,

                 але такого

і сподіватися 

                 не міг.

Відчути дух

            студентський

                  знову,

Академічний оберіг …

 

Студентський гомін –
це не просто.

То спрага знань,

                    науки зов.

То академія,

                    як острів,

З глибин віків

                    з’явилась знов.

 

Хай Філія,

                    але з святого

Духу життя

                    і знань зросла.

Зібрала всіх,

                    хто жде нового,

Хто творить

                    для життя й добра.

 

Цей дух

               новаторства й наснаги

Засновники сюди внесли,

Всіх однодумців

                     об’єднали,

Заклали

               Могилянський стиль.

 

Лише два роки

                – дуже мало,

Це мить

                у вихорі столітть.

А за цей час

            Вона

                 вже

                      стала

І дуже впевнено

                стоїть.

 

І вже на другую річницю

Є на що глянуть,

                       показать …

Студентів –

                       впору похвалити,

З викладачами –

                       працювать.

 

Тут не гризуть

                       граніт науки,

Не той фасон,

                       не та хода:

Комп’ютер Pentium

                      їм в руки

Та Soft

             найкращий

                       подавай.

 

Хай той закон –

                       душі горіння,

В серцях

               панує повсякчас.

Ми –

           Академії коріння.

Вона зростає

               з нами,

                        з нас!