Дмитро Січко, декан юридичного факультету, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та кримінального права і процесу розповідає про те, чому вважає волейбол своїм справжнім спортивним хобі. Також Дмитро Сергійович поділився, яка риса характеру повинна бути у декана та чому цілий тиждень хотів би пожити в лісі.
Дмитро Січко
Через те, що в дитинстві професійно займався спортом (стрибки на батуті, стрибки у воду), я привчив себе до фізичних навантажень. Зараз у позаробочий час займаюся волейболом та кросфітом. Звісно, як любитель, для підтримки фізичної форми. Якщо обирати з-поміж цих двох занять спортивне хобі, то більше все-таки подобається волейбол. Для мене це захоплива гра, де окрім змагання, ще є спілкування з колегами та друзями. Тому волейбол я можу назвати своїм справжнім хобі.
Якщо ж говорити про кросфіт, то там, як ви розумієте, змагання ні з ким немає. Потрібно формально протягом якогось періоду зробити певний набір вправ. Кросфітом займаюсь більше для підтримки фізичної форми, а от волейбол не лише для цього, адже там цікаво: спілкування, друзі та запал. Зазвичай маємо одне-два тренування на тиждень.
Це почалось десь років 8 тому. Друзі запросили мене пограти у волейбол, у який я взагалі ще не вмів грати. Суперники мали більше майстерності та досвіду, тому, відповідно, перемога була за ними. Тоді мені сподобався сам волейбол. Але оскільки я погано грав, це стало для мене певним викликом: цікава гра, а я володію технікою на рівні аматора (або навіть нижчому). І тому вирішив для себе займатися волейболом. Почав ходити з друзями і десь через рік занять вже вийшов на непоганий рівень, коли почуваю себе вільно в цій грі: добре знаю правила, маю навички, і граю так, аби не зіпсувати змагання для своєї команди. Після цього сталося так, що сформувався хороший колектив і утворилось дружнє спілкування.
Волейбол знімає напругу після робочого дня. Це точно! Зараз я не так часто маю можливість зустрічатися з друзями, адже багато часу витрачаю на роботу та сім’ю. А от якраз на волейболі у нас і є можливість поспілкуватися. Три години після складного робочого дня я приділяю волейболу. З них десь дві години ми граємо, а годину можемо поспілкуватись. Саме це мені і подобається. З одного боку, це певне навантаження й азарт, а з іншого – реальне спілкування з друзями, з якими не можу побачитись протягом тижня. Тобто маю і спортивне навантаження, і психологічний відпочинок. Також подобається волейбол тим, що це певний запал і тут відчувається дух суперництва.
Оскільки протягом дня дуже багато спілкуюся з людьми на роботі (як університетській, так і позауніверситетській), а також в політичній сфері, то для мене зняти напругу – це інколи просто піти подалі від суспільства. Наприклад, прогулятися вздовж річки, спокійно посидіти в тиші на свіжому повітрі, щоб мене ніхто не чіпав і я просто послухав природу. Інколи хочеться провести цілий тиждень десь у будиночку в лісі. Часом ми з сім’єю виїжджаємо до лісу або гуляємо в парках. Таким чином я і родині приділяю увагу, і відпочиваю від суспільства.
Ще в гуртожитку навчився готувати всі види страв без проблем. А от улюблена страва – плов, але у виконанні моєї дружини.
Я не був відмінником, але закінчив університет без жодної трійки. Коли жив у гуртожитку, поєднував активне веселе життя і навчання. Тому студентам раджу все-таки пожити в гуртожитку, бо це певний досвід життя.
Витримка. Бо, працюючи на посаді декана, без витримки не обійтись
Чесність, привітність та професіоналізм.
«Солодкий листопад».
Оскільки в мене маленька дитина, то зараз моє улюблене місце відпочинку – це парки, іноді «заміняємо» їх на 8-ий причал чи Яхт-клуб.
Мене приваблює Норвегія, Швеція. Я хочу побувати на фіордах, подивитись на цю безмовну красу.
А в мене вибору немає – я був би юристом. Я уже юрист, тому що надаю консультації друзям та іншим особам.
