Котляр Ю. В.
доктор історичних наук, професор ЧНУ імені Петра Могили
«Місце сили» в Мигії (аналогії)
З 2 по 5 липня 2026 р. відбулася XXIІІ міжнародна наукова конференція «Ольвійський форум – 2026: стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі», ініціатором якої, як і завжди, виступив Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Конференція проходила в місті Миколаєві та мальовничому селі Мигія, що розташоване в межах Первомайського району.
Село Мигія – це справжня гірська країна серед безмежного степу. Дуже велику популярність мають Мигійські пороги на Південному Бузі, Протичанська скеля та Радонове озеро. Мене ж зацікавило непримітне плато на березі Південного Бугу, куди, найчастіше, не доходять екскурсії, так як шлях до нього вимагає певних фізичних зусиль і, напевно, належить до якоїсь категорії складності серед туристичних маршрутів. Але воно того варте. З кам’яного плато відкривається мальовничий краєвид на річку, а біля нього є невелика печера.
Але найцікавіше не це. По всьому плато, в певному порядку розміщені явно рукотворні (видовбані в камені) чаші, які місцеві жителі називають «чанами».
Абсолютною копією «мигійських чанів» є «карпатські чаші», які знаходяться на Писаному Камені, мальовничому скельному комплексі, розташованому у Верховинському районі Івано-Франківської області (неподалік від села Верхній Ясенів та Буковецького перевалу).
Цей скельний комплекс вважають одним з наймістичніших «місць сили» в Українських Карпатах. У карпатських скелях вирубано близько дев’яти круглих ямок-чаш, які використовувалися для ритуальних цілей. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище, де відбувалися жертвоприношення, які дозволяли людині спілкуватися з духами. Крім того, є думка, що в цих закутках жили велетні – істоти величезного зросту та неймовірної сили, які й дали назву горам Карпати.
Мигійське «місце сили» вимагає свого подальшого вивчення, але одне зрозуміло чітко. На відміну від карпатського з велетнями-чоловіками, тут простежується вплив жіночої енергії, щось відьомсько-русалчине, річкове.
Тому сподіваюся, що наступна конференція допоможе відкрити нові таємниці історії, археології та містики.
