До ювілею Валерія Шевчука згадаємо інтерв’ю Тетяни Монахової з письменником

Учора, 20 серпня, відзначав День народження відомий український письменник сучасності Валерій Шевчук.

Валерій Шевчук належить до числа найбільш шанованих українських прозаїків. Його майстерні філософські романи та повісті, оповідання, а також п’єси принесли йому широку відомість. Стиль прози Шевчука до певної міри підготував основу для літературних експериментів покоління авторів 1990-2000-х років.

До числа найвідоміших творів письменника належать притчеві романи «Три листки за вікном», «Дім на горі», «На полі смиренному», «Око прірви», тетралогія «Мор», «Птахи з невидимого острова», «Сповідь», «Місячний біль».

Професор кафедри журналістики Інституту філології ЧНУ ім. Петра Могили Тетяна Монахова мала чудову нагоду взяти інтерв’ю у письменника ще у 2017 році.

«Валерій Шевчук – майстер мереживного слова. Усе, що ви хотіли знати про розмаїтість, глибину та барви української мови, ви знайдете в його текстах. Мова Шевчука – це ліки від набридлого постмодернізму», – пише Тетяна Монахова.

Під час інтерв’ю професорка поставила чимало цікавих запитань до Валерія Шевчука:

• Давні греки, елліни, не могли уявити свого існування без публічного визнання. Інтроверти, відлюдкуваті особи, які не хотіли брати активну участь у житті поліса, називалися «ідіотами», тепер, правда, цей термін дійшов до нас із сильно зміненим значенням. Чи кожен митець потребує оплесків і слави? Чи потребуєте Ви визнання?
• Є два типи митців: такий, як Ви сказали (еллін), і такий, який творчістю хоче пізнати людину і світ (як Сковорода, наприклад, який оплесків і слави уникав). А я вважаю себе сковородинцем, не знаю, чи це мені вдалося. Колись Івану Франку подарували лаврового вінка. Знаєте, що він з ним учинив? Повісив на кухні. І його жінка відривала з нього листочки для борщу. Висновки робіть самі, – відповідає письменник.

Повне інтерв’ю можна перечитати за посиланням.