Запобігання дефляції

Встановлено, що за основними факторами, які визначають розвиток дефляції на хвостосховищі: індекс зволоженості поверхні – 0,793, кліматичний фактор території – 0,4‒2,7 (максимум восени і взимку), територія хвостосховища знаходиться в поясі сильно вираженої дефляції. Червоний шлам починає підійматись з поверхні шламосховища при критичній швидкості вітру 3,8 м/с, піднімаючи при цьому 2,5±0,2 кг/(м∙с) пилових частинок. Повсякденна дефляція на хвостосховищі виникає при швидкостях вітру 3,5‒6,0 м/с. При цьому протікає вона непомітно, однак повільно і постійно руйнує поверхню шламосховища, що спричинює переміщення пилових частинок (екополютантів) на прилеглі території. Наслідком цього є руйнування поверхні шламосховища, розповсюдження екополютантів, зокрема важких металів, на великі території, погіршення стану навколишнього середовища.

Вперше запропоновано застосовувати фактор радіоємності для оцінки токсичного впливу важких металів, що надходять зі хвостосховищ, на рослини і навколишнє середовище.

Кількісно оцінено рівень пилопригнічення та стійкості матеріалів покриття до дії природних та техногенних факторів.

Розроблено комплексний метод пилопригнічення поверхні хвостосховищ на основі екологічно безпечних матеріалів, додозволяють вторинне використання відходів з подальшим відновленням покриття.