31 березня на факультет політичних наук ЧНУ ім. Петра Могили завітала доктор історичних наук, професор Дипломатичної академії України, голова наукового товариства Історії дипломатії та міжнародних відносин, Заслужений діяч науки і техніки України Ірина Матяш.
Книгу “Дипломатична історія України” Євгена Слабченка (1899–1966) було презентовано на відкритій лекції для студентів-істориків та міжнародників. Її було написано у повоєнні роки. Автор, французький та іспанський кінорежисер українського походження, активний діяч українського емігрантського руху, який виступав під псевдонмом Ежен Деслав, мріяв достукатися до сердець української молоді, що прагне до волі… «… хай тепер українське суспільство зробить зусилля, щоби її видати». Рукопис має очевидне значення як історичне та історіографічне джерело, яке дає змогу скласти уявлення про світогляд українських емігрантів, тогочасні можливості доступу до інформації.
Ми поспілкувалися особисто з Іриною Матяш, поставили їй декілька питань і дізналися відповіді:
Ірино Борисівно, що спонукало Вас приїхати до Миколаєва?
Спонукало те, що тут існує прекрасний факультет, тут вивчають міжнародні віносини, тут є інтерес до історії міжнародних відносин, і тому такі контакти дуже важливо підтримувати. У нас створене Наукове товариство Історії дипломатії і міжнародних відносин. Це товариство із відкритим членством, тобто членами товариства є і зарубіжні вчені, і науковці із різних міст України. Відповідно, ми дуже сподіваємось, що молодь буде активізуватися. Тому, звісно, студенти цих спеціальностей можуть зацікавитися діяльністю товариства.
Щоб ви порадили студентам – майбутнім фахівцям із міжнародних відносин?
Я би порадила їм не лише вивчати сучасні політологічні погляди і проблеми міжнародних відносин, але й обов’язково звертатися до історії міжнародних відносин, оскільки сучасність та історія мають тісні зв’язки між собою. Історія міжнародних відносин може бути досліджена лише на підставі архівів. Велика проблема сучасних досліджень: існують великі запозичення дослідників один у одного, і тому лише архіви – панацея від запозичень.
Як мотивувати студентів вивчати і досліджувати історію міжнародних відносин і консульської служби?
Я вважаю, що мотивувати будь-кого, а не лише студентів, можна лише своїм прикладом. Якщо ми показуємо цікаві шляхи пошуку, а потім результати, то відповідно ми будемо мати і у студентів щось подібне; шляхом створення творчих груп серед студентів, шляхом допомоги їхнім пошукам, тобто без жодного відриву між викладачем і студентом. А якщо просто їм розповідати про щось і не показувати власний приклад, пошук і дослідження, то і результату ми не будемо мати. Окрім того, варто показати можливості з матеріальним заохоченням: закордонні поїздки, отримання грантів, можливість публікацій. Але особиста мотивація передусім. Якщо ж студентові нічого не цікаво, а змушують навчатися його мама з татом, то наврядчи його можна чимось мотивувати.
