Ця історія розповідає про родину, яка стала внутрішньо переміщеними особами через російсько-українську війну і переїхала з Одеси до Луцька, щоб уникнути небезпеки і побудувати нове життя.
Наталія та Олександр були з Одеси і мали двох дітей, коли почалася війна. Вони відчували небезпеку, оскільки місто було часто під обстрілами. Вони зрозуміли, що їхній дім і майбутнє в небезпеці, тому вирішили залишити місто і переїхати до Луцька, де мали родичів.
Подружжя взяло тільки найнеобхідніші речі, і разом з дітьми вирушили до Луцька на машині. По приїзді вони знайшли тимчасове житло в будинку своїх родичів і розпочали пошуки роботи. Олександр зайнявся будівельними роботами, а Наталія знайшла роботу в магазині. Хоча зарплата була нижчою, ніж в Одесі, вони були в безпеці і більше не боялися за своє життя.
Незважаючи на те, що вони почали все з нуля, Наталія і Олександр були вдячні, що мали родичів, які допомогли їм почати нове життя. З часом вони знайшли квартиру в приватному секторі, діти пішли до садочка, а Наталія і Олександр продовжували працювати. Їхнє життя було не таким, як раніше, але вони відчували безпеку і розуміли, що зможуть забезпечити своїх дітей на майбутнє.
Наталія і Олександр також були вдячні за те, що знайшли підтримку в спільноті внутрішньо переміщених осіб, де зустрічали людей, які пережили подібне. Вони зустрічалися з соціальними працівниками, які допомагали їм знайти житло, роботу і забезпечували консультації з правових питань.
Хоча переїзд з Одеси до Луцька був важким, родина внутрішньо переміщених осіб знайшла силу і натхнення, щоб почати все заново. Вони не забули про тих, хто залишився в Одесі, і допомагали тим, хто потребував. Наталія і Олександр були вдячні за те, що мали можливість допомагати іншим, які переживали труднощі через війну.
У своєму новому місці проживання, вони знайшли нових друзів, з якими ділилися досвідом і навчалися одне від одного. Наталія і Олександр були щасливі, що зуміли створити нове життя для своєї родини і вважали, що найголовніша річ – це мати безпеку і можливість жити у мирі.
Історія родини ВПО з Одеси, яка переїхала до Луцька, стала символом волі та міці людського духу. Незважаючи на труднощі, які вони пережили, вони зуміли знайти силу і віру в майбутнє. Ця історія нагадує нам, що важливо залишатися сильними в найтяжчі часи і ніколи не втрачати надію на краще.
Марина Мельничук,
студентка 448 групи
