Заступник міністра освіти та науки України Єгор Стадний розповів в інтерв’ю УНІАН про зміни у системі державного фінансування університетів, хто має отримувати вищу освіту і як будуть боротися з плагіатом.
Міносвіти кардинально змінило систему державного фінансування університетів в Україні і тепер кінцевим результатом стане фінансування за державні кошти, в першу чергу, сильніших університетів. Тобто розпочалось фінансування за результатами діяльності ЗВО. До цього Міністерство, коли розподіляло кошти, ніколи не вимірювало, яка є власне якість роботи університетів. Тому з 1 січня 2020 року МОН вирішило фінансувати університети не за кількістю студентів-бюджетників, а за результатами діяльності вишу.
Єгор Стадний зазначив, що він виділяє три показники, які називає «група якості», адже вони показують якість роботи установи. Серед них показник зайнятості випускників (працевлаштування на таких посадах, які вимагають кваліфікації вищої освіти), участь у міжнародних грантах на дослідження та входження в міжнародні рейтинги.
І яка кінцева мета всього цього?
– У 2020 році МОН вже почало розподіляти державні кошти для університетів за показниками якості. Гроші – це лише інструмент. Ми хочемо дати кошти сильнішим університетам, а вони, в свою чергу, всередині себе мають дати їх сильнішим викладачам і науковцям, бо саме вони приносять кращі результати навчальному закладу
Таким чином має підвищитись оплата праці сильних науковців, які приносять результати університетам і тим самим приносять державне фінансування.
– Ті заклади, які наразі в кризі, теж мають продумати певні антикризові заходи, об’єднатися з іншими і отримати додаткові кошти. Хочу наголосити, що об’єднання – це не так, що хтось один поглинає іншого і «вичавлює» його повністю. Ні! Держава надає додаткове фінансування саме для того, щоб університети пройшли період улагоджування без різних соціальних зривів, без звільнення викладачів.
Заступник міністра зазначив, що далі планують дати університетам фінансову автономію. На сьогодні вони не можуть вільно витрачати кошти, є дуже багато обмежень. Наприклад, за кошти від студентів-контрактників не дозволено фінансувати ремонт в гуртожитку або для розміщення в університеті банкомату чи якогось кіоску треба просити погодження в Міністерстві освіти і Фонді державного майна. Є плани зняти десятки подібних обмежень.
– В результаті університет має отримувати певну суму коштів: які сам заробив, і від держави. Державу має цікавити лише те, щоб ці гроші заклад витрачав на статутну діяльність, щоб там не з’являлися витрати, які не пов’язані з наукою та освітою. А все решта має бути дозволено! Часто думають, що фінансова автономія означає зняття державного фінансування або обкладання податками. Ні того, ні того не буде! Університети і надалі будуть мати статус «неприбутковості». Крім того, ми будемо поступово збільшувати державне фінансування. І працюємо над отриманням міжнародної фінансової допомоги. Цим коштом плануємо оновити матеріальну базу університетів, в першу чергу – лабораторій.
А як щодо управління університетами?
Законодавство уже передбачає, що контракти з ректорами мусять мати ключові показники ефективності. Раніше головним було для ректора – не порушувати законодавство, при цьому навіть не обов’язково показувати результат. Зараз же запроваджено чіткі показники, яких їм потрібно досягнути.
– Також важливо, щоб управлінці на місцях розуміли, що потрібно зробити, які краще використовувати способи керування університетом, інвестування всередині нього. Тому у нас в планах запуск навчальної програми для університетських менеджерів, особливо середньої ланки. Адже фінансова автономія – це великі можливості і ціна ухвалення рішення стає вищою.
Коли скоротять число липових комерційних вишів?
Єгор Стадний наголошує, що установ багато, але навчають вони досить мало студентів. Серед них є сильні заклади, але є і ті, які заманюють студентів чи-то низькими цінами, чи іншими «привілеями», і дуже часто як такого навчання там взагалі немає. Тут планують використати показники працевлаштування випускників і доносити ці показники широкому загалу, щоб люди отримали від міністерства інформацію про те, які перспективи на ринку праці дає той чи інший заклад.
– Також ми хочемо розпочати комунікацію з абітурієнтами і їх батьками про те, що вибір вищої освіти, університету, спеціальності – це інвестиція у власне майбутнє. Адже ми дуже рідко сприймаємо освіту як вклад, як інвестицію, а її можна навіть у грошах порахувати. Поясню. Коли я вступаю до університету, навіть на державну форму навчання, у мене є супутні видатки: я харчуюся, одягаюся і т.п. Крім того, у мене є не отримані мною доходи: якби я не навчався, то міг би десь працювати. Я стартую із мінусом, він під час навчання росте, навіть попри те, що я можу десь підробляти. Наша мета в тому, щоб отримати таку вищу освіту, щоб цей мінус дуже швидко відбити і перейти в плюс. Тому ми і хочемо говорити зі вступниками, щоб ті розглядали свій нинішній вибір саме як таку інвестицію. І тут ми приходимо до іншого питання. Можливо, комусь боляче чи неприємно це чути, але на ринку праці пропозиція дуже часто вигідніша для випускників професійної, а не вищої освіти. Тому, можливо, їм після школи треба гарно пригледітись, чи потрібні ті перенабори з права, менеджменту та інших таких кон’юнктурних спеціальностей? Адже зараз фактично на одну вакансію юриста 13 претендентів.
Вважаєте, що така комунікація дозволить зменшити кількість низькоякісних навчальних закладів?
– Така комунікація вбереже молодь від хибного вибору. На сьогодні приблизно третина студентів під час навчання зізнається, що вони б хотіли вчитися на іншій спеціальності.
А як щодо підроблених дипломів та дисертацій ?
Заступник міністра зазначив, що на сайті державного підприємства Інфоресурс є розділ «Реєстр документів про освіту». Там можна ввести дані і отримати електронну виписку. Дипломи про вищу освіту можна швидко перевірити таким способом, починаючи з 2005 року.
– Щодо куплених дисертацій, плагіатів, ми думаємо, що, в першу чергу, нам треба поставити з голови на ноги саму систему підготовки наукових кадрів – це там, де у нас з’являються науковці. Бо дисертація – це ніби твоя перепустка в науковий світ. Ти маєш підтвердити, що ти здатний на наукову роботу.
Пан Стадник наголошує, що потрібно змінити самі умови навчання аспірантів. Також зараз працює робоча група над зміною процедури захисту дисертацій. І, можливо, на кінець весни МОН вийде з рішенням, як має виглядати ця сфера підготовки наукових кадрів. А от системні зміни щодо санкцій за підроблені дисертації слід очікувати вже під крилом Нацагентства із забезпечення якості освіти.
– Науковий ступінь має хотіти отримати та людина, яка горить бажанням зайнятися наукою. І МОН наприкінці весни, як я уже говорив, має запропонувати таку модель, яка буде такі стимули і ставити перед людьми. Краще допомогти справжнім науковцям, ніж весь час намагатись очиститись від фейкових.
Яка нині ситуація з вищою освітою на окупованих територіях? Чи зможе людина, наприклад, з дипломом кримського університету 2020-го року випуску влаштуватися на роботу в Києві?
– Україна не визнає ці дипломи, бо це суперечить усім міжнародним угодам, конвенціям. Крим ми ніколи не визнаємо російським. Крим – це Україна! А отже видані окупаційною владою документи ми теж не визнаємо. Якщо є така необхідність, ми пропонуємо випускникам з окупованих територій пройти підтвердження тих навичок і компетентностей, які вони декларують. Я розумію, що це страшенно незручна процедура, але є державна позиція. Як тільки ми почнемо визнавати дипломи, видані університетами під окупацією, це означає, що ми визнаємо «владу» окупантів над цією територією. Ми на це ніколи не підемо!
Як підняти престиж українського диплома в Європі?
– Як тільки наші університети будуть фігурувати у світових новинах як ті, які випустили якихось унікальних діячів, ми будемо мати престижність.
Водночас, зазначив, що престиж українських університетів часто псує політика, яку проводять неякісні заклади по набору іноземних студентів. Так, українські університети користуються послугами недобросовісних фірм-посередників, які їм набирають іноземців на навчання. І вони дуже часто приводять тих, хто і не хоче навчатися, у кого зовсім інші цілі. Відповідно після 4 років навчання ті не володіють матеріалом і не знають мови. Через це країни відмовляються визнавати наші дипломи. Як рішення Єгор Стадний пропонує українським вишам самостійно проводити набір іноземних студентів на навчання.
Ви вже сказали, що багатьом випускникам слід звернути увагу на професійну, а не вищу освіту. Але яким має бути студент українського університету?
– Я вважаю, що вища освіта повинна бути доступною кожному/кожній. Але на певних засадах і умовах. Якщо людина усвідомила, що це її потреба, а не просто данина тенденції, тому що всі так роблять. Я хотів би, щоб сучасний студент був людиною більш зрілою. Людина має бути доросліша не по роках, а в усвідомленні свого вибору: «я знаю, чого я хочу від такого вибору, або, принаймні, я чітко розумію, які можуть бути шляхи, перспективи, які професії зможу опанувати, що мені вимагати від викладачів».
В університеті ніхто не має «тягнути» студента, як це було у школі. Має діяти принцип «не хочеш – не треба». Разом з тим, якщо хочеш – усі умови для тебе.
– Нам потрібні вимогливі студенти, які гарно бачать, знають свою потребу і вимагають від університету, щоб ця їх потреба у знаннях, навичках, компетентностях була покрита. Щоб цього досягти, є багато роботи. Міністерству – роботи над якісною профорієнтацією на рівні 7-8 класу. Батькам потрібно постаратися не накладати свої власні досвіди на нинішніх дітей, не обмежувати їх у виборі.
Коли у нас з’являться свої «ілони маски» і «цукерберги»?
– Думаю, для початку нам треба втілити всі наші задумані перетворення, зміни. Потім наші університети, думаю, почнуть набирати більш дорослих по свідомості студентів/студенток. Коли зростатиме економіка, будуть створюватись необхідні умови. От тоді, думаю, у нас будуть свої ікони сучасного глобального технологічного прогресу, які працюватимуть в Україні.
Фото: УНІАН
