Література поза шкільною програмою
Що ми знаємо про літературу та письменників за шкільною програмою? Завжди про село, національно-визвольну боротьбу та нещасливе кохання; митець постійно з думкою про Україну, у костюмі та з чашкою чи пером у руці.
Таким чином ми вимальовуємо образ змучених письменників та поетів української літератури, наприклад, Леся Українка – хвора, нещасна зі своїм відомим «Без надії сподіваюсь», Тарас Шевченко – народник, борець за правду та щирий патріот, а Іван Франко – революціонер та каменяр.
Насправді можна набагато розширити свій кругозір, щоб бути більш обізнаною у цій сфері людиною, і подивитися на українську літературу вже не як школяр, а як справжній студент – самостійно розглядаючи найрізноманітніші аспекти.
Усі читали твори українського борця за незалежність і духовне відродження Тараса Шевченка, але хто знайомий з його російськомовною творчістю? Зокрема, повісті «Музикант», «Художник», «Близнята», «Прогулянка з задоволенням і не без моралі», які можна розглядати як автобіографічні. Чому російською мовою? Задля привернення уваги російськомовного читача.
Подивитися з іншого боку на спадщину Лесі Українки можна, прочитавши її листи, наприклад, до сім’ї та літературного оточення, відомих діячів та науковців. Епістолярна творчість Лесі Українки пройнята ніжністю, щирим хвилюванням та ліризмом, чим відрізняється від віршів. Особливої уваги заслуговує їхнє листування з Ольгою Кобилянською.
У самої ж Ольги Кобилянської, крім шкільного «романа про землю» з однойменною назвою, є багато феміністичних творів, зокрема «Природа», у якому зображено новий тип жінки, сучасної та прогресивної.
Романтичні вірші Василя Симоненка часто на вустах у школярів, студентів та дорослих, але його листи просякнуті щирістю, прихильність, нестандартним типом мислення.
Розширюйте звої знання та збагачуйте їх цікавинками про культурні надбання вже зараз!
