Мабуть, кожен у своєму житті хоча б один раз чув вираз: «а раніше було краще». Ми вирішили застосувати цей прийом щодо студентського життя. Нині технологічний прогрес зробив процес навчання набагато легшим. Тепер підготовка матеріалів для якоїсь роботи займає менше часу, інформаційних джерел більше як за кількістю, так і за різноманітністю. Зазирнемо, як навчалися в університетах ще якісь 20-30 років тому.
Зупинка І. Як ви пишете дипломну роботу? Напевно, обираєте тему, підшукуєте потрібні авторитетні джерела інформації, друкуєте на комп’ютері з увімкненою функцією виправлення помилок, кожен розділ пересилаєте куратору на перевірку.
А ось наші студенти-попередники друкували свої дипломні власноруч. Така робота писалася заздалегідь (не за два місяці до захисту й навіть не за пів року), бо ж потім потрібно було домовитися щодо друку її на машинці. При цьому, якщо допустили хоча б одну помилку, то передруковувати мали цілу сторінку. Складно уявити як друкувати реферат, курсову чи дипломну без незамінної клавіші «backspase», правда?
Зупинка II. Контакти. Якщо ви зустріли дівчину чи хлопця в університеті й захотіли запросити її/його на побачення, то що ви зробите? Сміливі одразу візьмуть номер телефону, напишуть у Вайбер чи Телеграм. Зазвичай підпишуться в Інстаграмі та почнуть розмову.
Як це було раніше? Сміливі одразу знайомляться та домовляються про зустріч – це правило діє у будь-який час. У іншому випадку для пошуку номеру чи адреси використовували масивні телефонні книги. Тому, якщо потрібно було подзвонити, аби запитати якесь завдання чи ще щось дізнатися, то гортали важку книжку, яка була в кожному будинку. Електронні бази та соціальні мережі істотно економлять час, чи не правда?
Зупинка III. Знайшли ви номер у телефонній книзі, а ще ж потрібно подзвонити. Проте як це зробити, якщо не було мобільних телефонів або були, проте не кожен їх мав?
Були стаціонарні телефонні апарати. Говорити можна було тільки в певній зоні. Територія такого обмеження залежала від довжини дроту телефону – на скільки його вистачало. Тому досить часто предмет розмови чули всі, хто був у найближчому оточенні під час дзвінка. На якісь важливі теми в такій ситуації навряд чи можна спокійно поговорити, згодні?
Зупинка IV. Продовжимо ще трохи тему дзвінків. Крокуєте ви по вулиці і раптово згадали, що забули попередити або розповісти якусь важливу річ. Доставити свій меседж людині потрібно якнайшвидше, ось тут і зараз. Наразі ваша відповідь очевидна – надішліть смс-ку або зателефонуйте.
А нашим попередникам потрібно було побігати. Навряд чи довжина дроту для стаціонарного телефону розповсюджувалася на прогулянки містом. Потрібно було відшукати таксофон для дзвінка. Проте будь-яке сильне бажання та радість від знайденого апарату не допоможе, якщо немає копійчинки, щоб заплатити й почути гудок з’єднання.
Зупинка V. Швидкість підготовки до семінарів залежить від швидкості вашого інтернету та складності теми, чи не так? З цими «інтернетами» чи знаєте ви відчуття, коли відстоюєш чергу в бібліотеці, ледве тримаєш скибу книжок, яка майже у власний зріст, сидиш до темряви, виписуєш до конспектів потрібну інформацію? Без сумніву є студенти, які користуються бібліотечними скарбами, бо ж там можна знайти таке, на що складно натрапити у всесвітній мережі або ж потрібно заплатити за такий матеріал. Проте основна маса студентів проводять дослідження в Інтернеті.
Наша улюблена магія всемережжя з’явилася порівняно нещодавно і постійно поповнювалася. Тому головним та основним способом пошуку інформації для студентів раніше була бібліотека. Іншої можливості для написання конспектів, реферату, курсової та дипломної просто не існувало: довгі черги в бібліотеці, не менш витратний за часом пошук за картотеками джерела, після чого ще нишпорити у купі матеріалів, щоб знайти потрібний.
Зупинка VI. Й знову подякуймо благам Інтернету, бо ж без них ви не переглянете фільму чи нові серії улюблених серіалів. А для навчання продивитися документальні та історичні ролики було б не так просто.
Якщо зараз ми можемо подивитися будь-який відеоматеріал через будь-який гаджет, то раніше сам факт наявності відеомагнітофону було ознакою, як зараз кажуть, «лакшері життя». Тому перегляд фільму наших попередників нагадував чимось перегляд фільму в кінотеатрі зараз – екран був набагато-набагато менший, а людей навпаки – більше.
Зупинка VII. Є багато способів відволіктися від зубріння та навчання, аби дати мозку трохи відпочити. Багато фахівців пропонують методики на будь-який смак. Як відволікаються сучасні студенти? Сидять у гаджетах, переглядають стрічку в соціальних мережах, щось читають, слухають музику або просто відпочивають у тиші. Часто грають у різні ігри на телефоні чи комп’ютері.
Студентство минулих років також були знаними геймерами. У гуртожитках стояли ігрові автомати – предки сучасних комп’ютерних ігор. Такі «іграшки» завжди збирали навколо себе юрбу зі студентів. Тому були випадки, коли молодь йшла з навчання раніше й отримувала, таким чином, бонус у вигляді зайвого вільного часу для гри.
Ось таке було життя наших студентів-попередників. Гадаю, що на цьому існування різних лайфхаків та історій не закінчується, адже у студентській заначці завжди віднайдеться щось цікавеньке.
Надія Загоруєва для газети Vagant
