З 18 по 21 червня в ЧНУ ім. Петра Могили проходила Школа евристичного філолога. Літні заняття діють при Інституті філології та орієнтовані на школярів. А для студентів-журналістів 1-го курсу Могилянки школа стала можливістю проходження навчальної практики. Завданням для них стало висвітлення діяльності школи у різних жанрах та формах. Публікуємо найкращі роботи студентів.
Вулицями Миколаєва
Перед входом до Миколаївського краєзнавчого музею 19 червня о 10.00 починається екскурсія Тетяни Губської «Миколаїв літературний», яку проводять для школярів. Історичні факти, старовинні будинки міських діячів й розповіді, які точно зацікавлять не тільки екскурсантів, а й читачів.
Екскурсоводка одразу пропонує почати «тіньову екскурсію». Жартує, що люди лякаються цього, але «тіньова» – від слова тінь, тому вони усі будуть стояти в «тіньочку». Не дивлячись на те, що екскурсія починається вранці, все одно спекотно, тому Тетяна Миколаївна завжди зупиняється в тіні дерев, щоб розповісти про ту чи ту пам’ятку Миколаєва.
Група екскурсантів рухається не тільки вулицями, а ще й сторінками історії міста суднобудівників. Пані Тетяна починає свою розповідь з короткої історії: «Миколаїв побудували чоловіки. На той момент, у 18 столітті, жінок не долучали до містобудування», – каже екскурсоводка й вказує в бік Флотських казарм по вулиці Набережна, 29.
Екскурсія продовжується, але незабаром школярі зупиняються й виникає такий діалог:
– Кажуть, що зараз важко навчатися, так? – питає Тетяна Губська, жартуючи. Школярі, вік яких приблизно 16-17 років, голосно та хором погоджуються з нею.
– Завжди легко тим, хто нічого не робить. Чого не скажеш про курсантів Олександрівського училища: їхні дні починалися із Божого закону, а я вам скажу, що це важче за вищу математику, – бесідує Тетяна Миколаївна з екскурсантами.
Наступною зупинкою цієї подорожі є будинок Миколи Платоновича Карабчевського. «Можна подумати, що це просто будівля. Але вона простягається аж до наступної вулиці. Подивіться, що немає ніякої меморіальної дошки. Тут, у 1851 році, народився Микола Карабчевський – адвокат і судовий оратор. Завдяки його працям ми маємо змогу дізнатися, яким був Миколаїв у 19 столітті. Він дожив до Жовтневої революції і у 1917 виїхав в Скандинавські країни для збору відомостей про стан російських військовополонених. Залишився в еміграції, де й помер у 1925 році», – продовжує свою розповідь екскурсоводка.
Звісно, Тетяна Губська не могла не показати дітям будинок засновника Миколаївського обласного краєзнавчого музею: «Це місце, в якому жила родина С. Гайдученка – юриста, археолога, краєзнавця, суспільного діяча й першого директора музею».
На жаль, на будинку немає ніяких дошок, неначе нічого важливого тут не було. Але завдяки добре збереженому фасаду будинка можна зрозуміти, що ця будівля дуже стара й важлива. Навіть вікна збереглися з тих днів, коли тут жили Гайдученки.
Екскурсанти вже наближаються до останньої, але не менш важливої зупинки.
«Шановні, це останнє місце, яке ми сьогодні відвідуємо. Раніше в нашому місті можна було побачити мрійливого юнака, який ходив по Соборній в солом’яному капелюсі з примірником Шевченка. Його батько, який був військовим, не розумів потягу сина й всіма способами намагався змінити хлопця, не враховуючи того факту, що в дитинстві він сам відправляв Миколу Аркаса в село Богданівка, звідки й пішла любов композитора до всього українського.
На той час Миколаїв був частиною Російської Імперії, політика котрої до українства була негативною, тому ані батько, ані матір не врятували б сина від проблем, якщо б влада зацікавилася смаками хлопця.
Проте опера «Катерина», яку Микола Аркас створив у 1891 році за мотивами однойменного твору Т. Шевченка, сподобалася публіці. Як казали тоді люди: «Не все слова понятны, но жаль Катеньку, ай-ай-ай». Завдяки своєму таланту Аркас уславив наше місто.
Оскільки в Миколаєві був розташований будинок сімейства, багато кого з родини поховали саме тут», – розповідає Тетяна Губська й вказує на пам’ятник Миколи Миколайовича, який розташований на вулиці Соборній.
Екскурсія добігає кінця, тому ексурсоводка каже заключне слово й пропонує зробити фото на пам’ять біля меморіалу композитора.
«Вам бажаю всього найкращого. Вивчайте мови, читайте літературу, пам’ятайте, що наша основа – це музеї, бібліотеки та архіви, а комп’ютери – це лише допоміжна річ. Я вас кохаю, хай вас Бог береже!» – каже жінка, посміхаючись.
Екскурсія «Миколаїв літературний» була дуже цікавою подією, школярі мали можливість дізнатися про Миколаїв більше, зануритися в часи його створення та згадати відомих людей міста. Тетяна Миколаївна розповідала такі факти, про які чули лише декілька школярів, тому вся увага була прикута до жінки. Напевно, єдина річ, яка могла б не сподобатися дітям – це спекотна погода, тому екскурсоводка відразу запропонувала проводити «тіньову екскурсію містом».
Віталій Новіков
