Від початку повномасштабного вторгнення рф у волонтерів роботи значно побільшало. Волонтерські життя, серця та будинки заполонили безпритульні тваринки з різних районів міста. Якщо раніше ми обходили та прилаштовували виводок лише підопічних, зараз же з кожним днем знаходимо нових тварин, котрі вимушені блукати вулицями міста у пошуках їжі. Проблем зооволонтерам додають й не стерилізовані тварини миколаївців, що втікали від війни. Важливий меседж, котрий не зупинюсь повторювати: «Люди, стерилізуйте своїх тварин, щоб не прирікати імовірне потомство на голодне, в кращому випадку, скитання!»
Складності виникають у нас і з ресурсами. Більшість зоокоманди виїхали з міста, а ті, хто лишився «втопають» у тваринах. Мешканці ж не зупиняються телефонувати з вимогами забрати тварин до себе, при цьому не приймаючи відмови. Але, слід зрозуміти, що волонтери такі ж люди: ми не живемо в приватних будинках; ми маємо сім’ю, роботу та хобі; ми маємо звичайну банківську карту, на яку знайомі надсилають кошти для допомоги.
Зоокоманда миколаївців постійно організовує різноманітні акції, лотереї, конкурси для заохочення містян та формування культури допомоги безпритульним тваринам. За час війни було прилаштовано понад 50 тварин різного віку. Зараз же триває активна, спільна з литовськими зооволонтерами, робота над проєктом стерилізації безпритульних тварин в області.
Комусь може здатися, що ми супер-герої, насправді ж ми звичайнісінькі люди, котрі допомагають тваринам за покликом серця. У країні війна – це вже не лякає, ми звикли до ракет, тривог, лякає нас тільки байдужість. А на ракети в нас немає часу, бо ми зоошиза!
Злата Ємельянова,
Студентка 448 групи ЧНУ імені Петра Могили
