Ми з дитинства знаємо, що таке Різдво та як його святкувати за звичаями своїх сімей. Проте як відзначається Різдво в інших країнах?
Мешканці Рима (Італія) у центрі міста мають 25–30 метрову ялинку. А на площі Святого Петра, перед палатою Папи Римського, розміщується великий вертеп розміром як житловий будинок, а фігури в ньому досягають двох метрів. Важливим елементом свята є те, що італійці не їдять святкової вечері.
Чехи, як і поляки, на Різдво готуються багато страв з коропа. За традицією, після вечері господар будинку ділить яблуко навпіл, за зернятками сім`я ворожить, яким буде черговий рік. На десерт заведено подавати 12 видів тістечок, які символізують 12 місяців.
У Німеччині Різдво – це найважливіше свято. До нього німці готуються вже під час передріздвяного посту. Сплітають з ялини вінок, прикрашають його, ставлять на ньому чотири свічки. Першу свічку запалюють у першу неділю посту, потім щотижня запалюють ще по одній. Раніше такий вінок підвішували до стелі, зараз усе частіше кладуть його на стіл. Німці дуже люблять прикрашати приміщення казковими «вертепами» – невеликими відтвореннями різдвяних сюжетів. Це може бути печера, у якій народився Христос, різдвяна зірка та волхви. На дверях розвішують свічки, перевиті стрічками, біблійні фігурки. Обов`язковими стравами німців у Святвечір є картопляний салат і ковбаски. Особливістю німецького Різдва є прихід Санта Клауса, який приносить дітям подарунки. Напередодні свята заведено відвідувати ярмарки, де можна знайти їстівні каштани, глінтвейн, шоколад, медові пряники.
Французькі традиції є дотичними зі звичаями в інших католицьких країнах, зокрема: ялина прикрашається іграшками й кулями; у житло встановлюються різдвяні «вертепи»; у храмах можна побачити невеличкі вистави на різдвяну тематику. Однак є дещо, що відрізняє Францію та її традиції:
– замість Санта Клауса, до дітей приходить Пер Ноель. Історія про нього пришла до Франції від американських солдатів під час Другої Світової війни;
– раніше, коли в оселях для обігріву запалювали поліна в камінах, на Різдво обирали найкращий шмат деревини, обносили його навколо столу з промовами та клали до каміна. Наразі його замінено смачним рулетом схожої форми.
В Англії дітям приносить подарунки Батько Різдво. Уночі розкладає сувеніри в дитячі шкарпетки. Щоб задобрити Отця Різдво, хлопці готують для нього шматочок м`ясного пирога, стакан молока й морквину. На головній площі Англії – Трафальгарській – розташовують головну ялинку країни, де й проходять громадські святкування. Святкують Різдво в сімейному колі. Гості збираються до ланчу, а відзначають ближче до обіду. Традиційно на стіл подаються закуски, а потім індичка. Обов’язковий десерт – різдвяний пиріг.
Різдво в Америці відрізняється масштабним святкуванням – прикраси та освітлення вулиць, магазинів, фірм і різних організацій, а також і будинків звичайних американців. Гарною традицією є вивішувати ошатний вінок на зовнішній стороні дверей житла. Американці щедрі в подарунках один одному. Тому напередодні Різдва магазини влаштовують великі знижки, завдяки яким якісні вироби можна придбати за значно меншою ціною. Різдво зустрічають у компанії близьких друзів і родичів. На столі можна побачити закуски, салати, смажену гуску чи індичку, пиріг або пудинг.
Історія святкування Різдва в Київський Русі починається з Х століття. Протягом посту, який починався 28 листопада, не можна було їсти нічого жирного, м`ясного до тих пір, поки 6 січня не з`явиться перша зірка – символ народження Христа. Першою стравою на столі у Святвечір була кутя – солодка каша з рисової крупи. Різдвяний стіл відрізнявся достатком. Обов`язково на стіл ставили «сочиво» – страва, схожа на кутю, але приготовлена з зерен пшениці. Неодмінним атрибутом в житло був сніп сіна як згадку про ясла, де народився Христос.
Різдво в Київський Русі мало чимало язичницьких традицій. Було заведено розпалювати багаття на честь перемоги добра над нечистою силою. Після 7 січня починався тиждень святкувань. Цей період вважався найкращим для ворожінь, а всі сни, які можна було побачити в цей час, сприймалися як віщі. А ось колядки та посівання, які ми так любимо та робимо й донині, – данина язичницькому богу Коляді, що уособлює сонце.
Говорячи про традиції українського Різдва, маємо ствердити, що, на перший погляд, святкування Різдва Христового має спільну низку традицій для всієї України, зокрема родинна вечеря у Святвечір, кутя на столі, колядування та похід у церкву. Проте в кожному регіоні є свої особливості.
Походження деяких різдвяних символів і традицій
Певні традиції часто виникали з географічних та історичних особливостей кожної частин України. Значного впливу надали дохристиянські вірування й символи. Після приходу християнства наші предки багато речей трактували на свій розсуд, що збереглося й до нашого часу.
Одним із таких нехристиянських символів став дідух, який пов’язаний з прадавнім культом врожаю. Спочатку слово «дідух» не мало сакрального значення, а означало просто «сніп». Далі воно почало позначати саме той сніп, який українці на Святвечір заносять до хати. Саме тому раніше готували дідух до Різдва влітку під час жнив. Люди залишали необмолоченим перший чи останній сніп жита або пшениці, додавали до нього кілька стеблин злаків і перев’язували його. На Волині це називається «дід» або «дідух», на Холмщині — «кріль» (король), на Чернігівщині – «зажин», у Чорткові Тернопільської області – «баба». А ось на Гуцульщині «дідами» називали качани кукурудзи, які вішали під іконами.
На Лемківщині та Опіллі збереглася цікава традиція. Під час жнив люди виходять у поле з серпами, вижинають перший сніп, сідають на нього та колядують. Потім ідуть до церкви, а вдома сідають за святковий стіл як на Різдво.
Не менш цікавим є походження назви головної різдвяної страви — куті, назва якої походить з грецької мови. Дослівно «кутя» означає страву з зерна. На Лемківщині кутя як різдвяна страва не фіксується. Її туди в ХІХ столітті принесли греко-католицькі священники з Галичини.
Слово «коляда» було запозичене з латини ще до розпаду праслов’янської мови. Колядою почали називати власні наявні раніше ритуали, а також певний період і пісні, гурт колядників і винагороду для них. А різдвяна зірка колядників є дохристиянським символом, що означає відродження сонця.
Які особливості святкування Різдва збереглися у різних частина України?
Вечір напередодні Різдва називається Святвечором, Вілією чи Кутею, починається він з прибирання хати. Господар для врожаю та достатку вносить до житла сніп і ставить його на покутті. На підлозі також традиційно розсипають солому. У народі це пов’язують з яслами, у яких народився Ісус Христос.
Святковий стіл у подільських селах заведено застилали сіном, а по його кутках класти часник й лише опісля накривати скатертиною. На вечерю готують дванадцять страв. Вечеряти починають з куті після того, як на небі зійшла вечірня зоря.
На Лемківщині та деяких частинах Львівської області досі плетуть павучків, виготовлених із соломи, тонких дерев’яних прутиків або дроту. У місцях з’єднання соломинок також можуть чіпляти паперові квіти або ялинкові прикраси. Такі павуки заведено вішати посеред хати. Бо, за легендою, тікаючи від воїнів Ірода, Марія та Йосиф з Ісусом сховалися в печеру. А павук врятував їх, заплівши павутинням вхід до неї.
До Святвечора та Різдва є традиція випікати чимало різного хліба: звичайного й обрядового. У різних куточках країни можна почути назви «корочун», «крайчун», «книш», «калач», «струцля» та «хліб». Наприклад, на Поділлі раніше випікали три обрядові хліби. У Святвечір їх клали посеред столу один на одного. Також господині випікали спеціальний хліб у вигляді підкови, яким годували худобу. А на Лемківщині пекли ще й підпалки, які посипали маком.
Початок колядування також залежить від регіональних особливостей. Зокрема, на Покутті можуть починати колядувати ще на передодні Різдва, у Лівобережній Україні — наступного дня.
На Закарпатті у перший день Різдва колядувати ходять лише хлопці, дівчата — другого дня, а вертепи проводять третього дня. Хлопці знають окремі колядки, які вони співають неодруженим дівчатам.
Бажаємо всім гарних свят, добробуту та щасливого Різдва!
