24 травня 2023 року доктор історичних наук, професор Чорноморського національного університету імені Петра Могили Юрій Котляр узяв участь в онлайн-зустрічі «Декомунізація та деколонізація Миколаєва: проблеми і пошук рішення».
Онлайн-зустріч у форматі public talk була організована в рамках проєкту «Деколонізація: переосмислення імперського минулого в публічному просторі Миколаєва», реалізацією якого займається Платформа MY ART у партнерстві з «Агенцією розвитку Миколаєва» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Ключові питання зустрічі – дерусифікація та деколонізація топонімічних назв міста Миколаєва; міфи щодо заснування міста; радянське стереотипне сприйняття українського Півдня.
На початку зустрічі менеджер з комунікації «Агенції розвитку Миколаєва» Євген Гомонюк наголосив, що до дерусифікації та декомунізації топоніміки міст Миколаїв доєднався мало чи не найостаннішим. Хоча вулицю Московську і перейменували на Маріупольську, та все ж питання зміни назв стоїть гостро. Наразі влада міста в процесі створення топонімічної комісії та буде займатися бюрократичною стороною питання, а платформа MY ART разом з партнерами почала свою кампанію для інформування суспільства.
Після привітання Євген Гомонюк надав слово спікеру зустрічі – професору Юрію Котляру. Свою лекцію професор розпочав з короткої історії початку процесу декомунізації в Україні, так званої «першої хвилі», поштовхом до якої стала Революція Гідності.
Хоча до питання декомунізації зверталися й попередні президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, – але їхні декрети вимагали усунення пам’яток тоталітаризму, не передбачаючи механізмів до реалізації. Лише в 2015 році тогочасний президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».
Юрій Котляр наголосив, що декомунізація – це не лише про перейменування та демонтаж, це також про зміну свідомості населення, переоцінку радянського періоду, відновлення історичної справедливості.
За час декомунізації в топоніміці України було перейменовано понад 51 тисячу об’єктів, 991 населений пункт, демонтовано близько 2,5 тисяч пам’ятників та пам’ятних знаків. Наприклад, багатостраждальний Бахмут раніше носив назву Артемівськ.
Незважаючи на значні зміни в назвах та «ленінопад», декомунізація не зачепила величезний пласт топонімів та пам’ятників, які формально не підпадають під дію закону, але мають радянське, імперське або російське походження. Зокрема пам’ятник Катерині ІІ в Одесі.
Так, після 24 лютого 2022 року почалась друга хвиля перейменувань, яка вже зачепила назви, що пов’язані з росією взагалі. Президент Володимир Зеленський підписав законопроєкт, згідно з яким відтепер заборонено давати географічним об’єктам назви, які дотичні до росії або її історії.
Професор Юрій Котляр вважає, що ці закони про декомунізацію та дерусифікацію ми повинні були прийняти ще в 1992 році. Тоді, можливо, не було б ні війни, ні окупації.
У другій частині лекції Юрій Котляр розглянув історію заснування міста Миколаєва. Спочатку він представив офіційну версію заснування, за якою пан Фалєєв отримав доручення про зведення на річці Інгул верфі, навколо якої почало рости безіменне містечко, якому згодом дали назву Миколаїв. Потім професор поділився своїми роздумами щодо валідності офіційної версії заснування. Адже ще в добу пізньої бронзи на місці сучасного Миколаєва вже було величезне, як на ті часи, місто, котре не поступалося розмірами навіть Трої. Карти різних часів показують, що на території сучасного міста Миколаєва були поселення і козаків, і рибалок, і просто жителів.
Розглянув лектор і назву міста. Юрій Котляр не вважає доцільним перейменування міста, адже названо воно на честь покровителя мореплавців Святого Миколая.
У третій, заключній, частині лекції, історик розглянув декомунізацію саме в Миколаєві, яка почалась одразу після проголошення незалежності України. Тоді декілька назв вулиць повернули свої історичні назви, наприклад, Нікольська раньше була Рози Люксембург, Спаська була вулицею Свердлова, а Наваринська – Маяковського.
Згодом, у 2016 році, містом прокотилась ще одна хвиля перейменувань. Тоді в стратегії декомунізації віддавали перевагу принципу реституції – відновленню старих назв, якщо вони не мають імперської спадщини. Так, до нас повернулась назва вулиці Соборної та площі Соборної в центральній частині міста.
З початком повномасштабного вторгнення почалась ще одна хвиля перейменувань та демонтажу пам’ятників. Наприклад, прибрали пам’ятник Олександру Пушкіну, бюст Олександра Суворова та змінили назву вулиці Московської.
Юрій Котляр наголосив, що все ж процес деколонізації та дерусифікації повинен мати не стихійний характер з нотками вандалізму. Деякі пам’ятники, що підлягають закону щодо деколонізації, на думку професора, необхідно зняти та перевезти на закриту територію, що добре охороняється. Це збереже нашу історію та дасть змогу людям на неї подивитися.
У заключній частині історик запропонував декілька варіантів змін назв вулиць:
Після лекції відбулася дискусія. Професор радо відповів на всі питання, що ставили учасники.
Дякуємо професору Юрію Котляру за цікавий виступ, а організаторам за реалізацію такого важливого та актуального проєкту. За посиланням можна ознайомитися з записом онлайн-зустрічі.
