Ліцензія на Олімпійські Ігри, університетське життя та спортивні перспективи: інтерв’ю студента ЧНУ імені Петра Могили Олега Кухарика
Команда Чорноморського національного університету імені Петра Могили вважає одним із найголовніших завдань своєї освітньої діяльності формування соціально активних студентів, які стануть кращими фахівцями у відповідних галузях, а також створення здорового балансу між академічним життям та хобі й професіоналізмом.
Так, важливою частиною університетського життя студентів є спортивна складова наших студентів, вони є майстрами спорту, чемпіонами Європи та світу. ЧНУ імені Петра Могили пишається здобутками своїх випускників і чинних студентів на спортивному фронті. Наразі в умовах російської збройної агресії внесок спортсменів на міжнародній арені має велике значення.
Одним із таких студентів є Олег Кухарик, який виборов ліцензію для участі в Олімпійських Іграх – 2024.
Олег Кухарик, український спортсмен, в інтерв’ю журналістам Медіацентру про спортивну кар’єру, навчання та перспективи:
- Олегу, добрий день! Ви – український спортсмен, веслувальник-байдарочник, чемпіон світу, бронзовий призер чемпіонату світу та срібний призер чемпіонату Європи, а також магістрант факультету фізичної культури та спорту (освітня програма «Спортивна реабілітація») Чорноморського національного університету імена Петра Могили.
- Ще також заслужений майстер спорту України, нагороджений двома орденами – «За заслуги» II ст. (2023 рік), «За заслуги» III ст. (2019 рік).
- Веслування, байдарки…чому саме вид спорту?
- Я починав свою кар’єру в місті Баштанка. Тоді займався різними видами спорту, зокрема греко-римською боротьбою, футболом тощо. Я чіплявся за будь-яку можливість у спорті. Тоді до нашої школи прийшов тренер Олександр Володимирович Васюнькін і запропонував займатися в секції «Веслування на байдарках», пообіцявши участь у змаганнях, допомогу з інвентарем. Мене зацікавила ця пропозиція, бо я вже декілька років був спортсменом, але ми не їздили на змагання з тих видів спорту, лише виступав на «Веселих стартах» із легкої атлетики від школи, але ж то не такий рівень.
Виходячи зі свого досвіду, я думаю, що зараз дуже важливо зацікавлювати юнаків і молодь загалом до спорту, необхідно влаштовувати якісь змагання, щоб вона [молодь] мотивувалася до перемоги.
Знаю, що маєте ліцензію для участі в Олімпійських іграх, які проходитимуть цього року в Парижі. Це перша участь у змаганнях найвищого рівня? Розкажіть, будь ласка.
- Так, цього року я вперше буду брати участь в Олімпійських іграх. На «дорослих» чемпіонатах світі я виступав ще юніором, коли мені було 18 – 19 років, тоді я вже був найсильнішим в Україні з веслування серед дорослих і відповідно юніорів.
На цьогорічні Ігри ми взяли ліцензію для країни в К4 (командна байдарка на чотирьох осіб). А також від команди ми маємо можливість виступити в категорії К2, тобто в парі. Ми з моїм напарником наразі тренуємося разом, уже третій рік поспіль виступаємо в одній байдарці єдиною командою. Між іншим, у нас є брендована команда «Energy Circle» (укр. – «Енергетичне коло»), у якої є власна історія, яка почалася в 2021 році, коли ми всі разом сіли в цю байдарку.
У 2021 році я мав ще добір на Олімпійські Ігри в Токіо, але другий раз поспіль мені не вистачило декілька сотих, щоб поїхати на Олімпійські Ігри. Такий самий відбірковий ліцензійний відбір був у 2019 році, де я змагався в одиничній гонці та в К2 (парному), але на той момент Олімпійський відбір був тільки на байдарку-двійку на 100 метрів. Ми не потрапили до фіналу, що, знаєте, надало нам більшу мотивацію взяти участь у вибіркових змаганнях у 2021 році (у 2020 році через карантинні обмеження жодні змагання не проводилися). Тоді я перекваліфікувався на одиночний вид гонки – довгий спринт. За два роки я за допомогою своїх бажань, тренувань, амбіцій перейшов на короткий спринт у 200 метрів.
- Заняття спортом – це випадковість чи мрія дитинства?
Чи думали в дитинстві, що професійно займатиметеся спортом?
- Мене з дитинства цікавив спорт. У юнацькому віці я вже тривалий час займався різними видами спорту, тому й хотілося взяти участь у якихось змаганнях, проявити себе, перевірити, яким я буду спортсменом порівняно з іншими. Мене звабила можливість зайнятися веслуванням, адже там достатньо багато дітей займалося, були змагання, була ціла секція.
Звичайно, у дитинстві я не думав, що буду учасником Олімпійських ігор. Розуміння цього прийшло значно пізніше, коли почалася професійна діяльність, коли я навчався у Вищому училищі культури (нині – Миколаївський фаховий коледж фізичної культури). Уже тоді я зрозумів, що я хочу показувати результати не тільки на місцевих чемпіонатах області та України, а й прославляти себе, свою країну на змаганнях вищого класу, таких як чемпіонати Європи, світу, Олімпіадах.
- Чому обрали магістратуру на факультету спорту саме в ЧНУ?
- Я вже маю повну вищу освіту, але минулого року ми з тренерами обговорювали важливість навчання для мене за програмою «Спортивна реабілітація», тому я вирішив вступати на основі диплому бакалавра до магістратури в Чорноморський національний університет імені Петра Могили.
Про Могилянку я завжди знав, тут навчалися багато моїх друзів та знайомих. Вони й розповіли, що в університеті гарні викладачі, що тут дають дійсно знання. Потім поспілкувався з тренерами, вони одностайно порадили саме ЧНУ.
Фото
- Як ви зуміли збалансувати свою тренувальну програму та навчання в університеті, особливо під час підготовки до Олімпійських ігор?
- У мене не постійно тривають збори. Так, у мене є контракт із Міністерством, зараз, наприклад, я повинен два рази на день відвідувати тренування згідно з планом мого тренера. Разом у мене два тренування в день, десять тренувань на тиждень. Але я маю вільний час вдень, тому це гарна можливість і натхнення навчатися, відвідувати заняття, адже більшість студентів українських закладів вищої освіти працюють дистанційно.
- З якими викликами ви стикалися, поєднуючи тренування та навчання, і як ви їх вирішували?
- Деколи неможливо встигати в інноваційній сфері, наприклад, для мене поки що важко з платформами, що ми використовуємо для навчання. Так, усі студенти та викладачі використовують платформу дистанційної освіти Moodle Через дистанційний формат навчання у мене багато роботи з комп’ютером, програмами, з якими я ще не сильно розібрався. Це особисто в мене, тому що я вчився раніше, до початку повномасштабного вторгнення й до початку коронавірусу, тоді такого не було, ми вчилися повністю в очному форматі.
У Миколаєві я буваю раз на місяць, у цей час обов’язково приходжу до університету на пари, поспілкуватися з викладачами, обговорити питання щодо навчання та написання магістерської.
- Які переваги ви бачите в тому, що ви є студентом університету під час вашої спортивної кар’єри?
- На парах я вивчаю теоретичну частину, для мене це легко, тому що я з цим працюю щодня на практиці, уже маю багато прикладного досвіду. Тому я думаю, що це моя перевага порівняно з іншими студентами, які тільки навчаються. В ідеальному розумінні в спорті знати і теорію, і практику, тоді людина стає умовно недосяжним фахівцем у певній сфері. У такому випадку людина має гарну освіту й стає професіоналом.
- Які плани у вас на майбутнє щодо спорту і навчання?
- Звичайно, це розвиток, це нові цілі. Але, напевно, на наступний рік я б не брав участі, тому що хочу реабілітувати себе як спортсмена, як звичайну людину, займатися буденними справами. Це дуже складно, адже ми як професійні спортсмени частіше знаходимося в одному оточенні, маємо постійні обмеження в подорожах, харчуванні, розпорядку дня, щодня виконуєш одне й те ж саме, і це дуже виснажує й напружує. Хочеться трошки відволіктися, але, на жаль, не робити нічого не вдасться. Знаєте, не можемо багато відпочивати. Ось у мене є вільний тиждень між зборами і тренуваннями, то мені цього часу достатньо, щоб відпочити та відновитися, приїхати додому, щоб владнати всі питання, провести час із сім’єю. Але постійно перебувати в такому режимі не хочеться.
- Як ви знаходите мотивацію для досягнення ваших цілей як у спорті, так і в університеті?
- Мотивація – це трішки абстрактне поняття. Олімпіада – це кінцевий результат, до якого варто дуже багато над собою не лише як над спортсменом, а й людиною, соціальним індивідом працювати. Це все здобувається методом спроб і помилок, тобто я навчаюся на своїх помилках. Коли ти 20 років отримуєш «золото» на Олімпійських іграх, то, мені здається, у тебе менші враження й це не так цінно, як 20 років приділити спорту, тренуванням і стати абсолютним призером Олімпіади.
Коли ти приходиш на Олімпіаду ближче до 30 років, то вже маєш знання, має власну точку зору, знаєш, що точно не твоє, але й розумієш, скільки попереду в тебе відкриттів. Береш Олімпійське золото, то маєш якесь бачення, як до цього дійти. Але щоб взяти другу нагороду на Оліміпіаді, то варто поєднати всі знання з таким самим обсягом нового досвіду.
- Які поради ви могли б надати іншим студентам-спортсменам, які намагаються збалансувати свої академічні та спортивні зусилля?
- Навчатися завжди корисно. Що дорослішим ти стаєш, то більше розуміння важливості навчання, це просто сучасна необхідність. Спорт залишається спортом, а ми маємо думати про власне майбутнє, коли ти завершиш професійну спортивну діяльність, коли в тебе з’являться інші напрямки.
Я, вступивши на навчання за напрямком «Спортивна реабілітація» до ЧНУ імені Петра Могили, розумію, що всі знання, набуті тут, у тебе залишаться. Я рекомендую не забувати своїх пари, усе те, що ви отримуєте в університеті, у великому спорті.
Нагадуємо, що Чорноморський національний університет імені Петра Могили та колектив факультету фізичного виховання і спорту надає своїм студентам професійну матеріальну базу для щоденних тренувань, занять спортом. Серед них є дві великі спортивні зали, тренажерний зал, дві водні бази та футбольне поле, які є повністю обладнаними для навчання.
Факультет фізичного виховання і спорту завжди надає можливості для саморозвитку, будучи осередком спортивного життя міста та області. Так, наприклад, окрім міжуніверситетських змагань, на базі нашого університету постійно проходять змагання за першість міста й області з ММА, боротьба за Кубок України з волейболу та баскетболу, а також Динаміада між силовими структурами області.
Над матеріалом працювала Анна Синякова,
Медіацентр ЧНУ імені Петра Могили
Фотоматеріали надані Олегом Кухариком.