Бути гарним викладачем – це не лише добре знати та викладати свій предмет, а й бути активним соціальним діячем та прикладом для наслідування. Ми вирішили поспілкуватися з викладачами ЧНУ ім. Петра Могили та дізнатися про них трохи більше. Перше інтерв’ю з кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри української філології, теорії та історії літератури, Владленою Русовою.
Вже 150 років існує ця всеукраїнська громадська організація. «Просвіта» має впроваджувати українську культуру, зокрема літературу, традиції в російськомовному місті Миколаєві. Власне цим ми і намагаємося займатись.
Наша організація «Просвіта» входить до обласної організації. Зараз до нас надійшла пропозиція від громадської організації «Символи Миколаєва» і вже наступного тижня будемо обговорювати це питання на засіданні. Це якщо в контексті осередку. Поза ним співпрацюємо з МАН: для школярів –це позашкільна діяльність, а викладачі беруть у ній участь у вільний час. Коли проводимо якісь заходи часто залучаємо Миколаївську обласну універсальну наукову бібліотеку ім. О. Гмирьова та Центральну бібліотеку ім. М.Л. Кропивницького. Іноді вони проводять заходи і нас запрошують. І ми не просто присутні як глядачі чи учасники. Наші викладачі та студенти можуть бути запрошені в якості ведучих.
Дуже важко. Особливо, коли це учні середньої школи, тому що у дітей часто різний рівень виступів як у творчих, так і у наукових конкурсах. Іноді треба враховувати вікові особливості, а в самому положенні конкурсу може бути не прописаний поділ на вікові категорії . Ну і робота з керівниками ведеться важка, адже потім йде обговорення результатів конкурсу. І керівники (переважно це вчителі або керівники гуртків) дуже прискіпливо ставляться до результатів і пояснити іноді якісь речі дуже важко.
Але звісно радіємо, що взагалі діти приходять, займаються цим, що вони цього хочуть і їм це цікаво. Наприклад, останній конкурс, в якому я входила до складу журі, проходив 4 січня. Ще йшли зимові свята, але учасники приїжджали, а деякі з них не з Миколаєва, а з області.
Я намагаюсь робити це в контексті того чи іншого предмету. На моє глибоке переконання, студент, тобто людина, яка в майбутньому буде з вищою освітою (я їм прямо про це говорю: «Ви майбутня еліта нації»), мають все ж таки мати відповідний рівень не лише освіти, а й освіченості, культури, етики, естетики. І тому вони мають на таких речах розумітись. Така в мене мета: навчити студентів бачити і прекрасне, і погане.
Також проводимо різні заходи на курсах «Література та культура рідного Причорномор’я» або «Усна народна творчість». З останнього – до нас приходив письменник Маляров і він говорив про фольклор, приходив заслужений артист України Дерек і з ним ми говорили загалом про те, що таке театр, як розвивається сучасний український театр. Тобто це не просто зустріч з митцем. Ми обираємо тему і обговорюємо її. Також завжди організовували вечорниці – театральні постановки від студентів. Цього року вперше не організували через зміну навчального плану, але хочемо організувати схожий захід літнього циклу.
5. Що вас мотивує до такої активної соціальної діяльності?
Мене мотивує моя життєва позиція. Як я вже казала, на моє переконання, викладач має поєднувати в собі соціальну діяльність, яка тісно переплітається з його професійною та науковою діяльністю. Тоді це корисно та цікаво і самому викладачу, і студентам.
