Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет у травні 2021 року дав інтерв’ю про проблеми освіти в період пандемії, корупцію у ЗВО для РБК-Україна.
Пропонуємо фрагмент розмови про нагальні питання, розглянуті під час розмови:
– Про корупцію у вищих навчальних закладах. Часто складається ситуація, коли викладачі вважають, що це належне, а здобувачі або студенти вважають, що так прийнято і це треба робити.
– Винні завжди двоє – той, хто дає, провокує того, хто бере.
– Як перемогти не те що беруть, а бажання дати?
– Розповім про досвід. Ми були з великою делегацією в Таджикистані, там повністю весь процес типу нашого ЗНО, коли оцінка твоїх знань і результатів знеособлена. Комп’ютер не бере хабарів, не питає, Чий ти син, хто ти за посадою.
Сьогодні може і форма діалогу з самим комп’ютером вестися і оцінка твоїх результатів. В університетах Таджикистану повністю цифровізований процес оцінки залишкових знань після вивчення того чи іншого курсу, або освітньої програми.
– Ви пропонуєте це й в Україні ввести?
– А у нас в більшості університетів вже таке є.
– Думаю, що навіть у кращих університетах Києва не скрізь таке є.
– Це все залежить від настрою, і зробити це не проблема.
– Не проблема? А ви збираєтеся якось людей підганяти, просувати?
– 78 провідних ректорів були в цій великій поїздці до Таджикистану. Кожен був цією справою захоплений і, я сподіваюся, натхненний на вирішення цього процесу. Звичайно, це якась процедура того, що ми показуємо, що ми свідомо готові піти від корупційної складової.
Сьогодні буде рада ректорів, я ще раз нагадаю цю ситуацію. Тому що публічно заявляючи про те, що ми приберемо корупційну складову із взаємодії викладача і студента – це тільки наш імідж і наш плюс.
– Ми говоримо про знецінення диплома академічної освіти. На утримання купи державних інститутів, університетів, академій і так далі виділяються величезні кошти. У той час як в США для того, щоб вивчитися на юриста, потрібно взяти величезний кредит, який потім будеш виплачувати ще років 15. І цінність цієї освіти ти відчуваєш в своїх руках, тому що потім розплачуєшся за нього більшу частину свого життя. Можливо є сенс урізати кількість державних інститутів? Перевести освіту в бізнес?
– Ми цим реально займаємося на сьогодні. По-перше, ми близько чотирьох проектів по об’єднанню в різних містах запустили. Останній – це Харків, чотири університети аграрних в один звели. Плюс на сьогодні з депутатами з профільного комітету ми розглядаємо ініціативу щодо державно-приватного партнерства в частині допуску роботодавця як стейкхолдера в управління університетом. Для того щоб посилити практичну і бізнесову складову.
Зрозуміло, що не вистачить коштів держбюджету утримувати. Тим більше, що вже і набори не такі великі, як були раніше. Тому що демографія, це пов’язано з елементами, які так чи інакше об’єктивно позначаються на кількості студентів і так далі. Тут ефект масштабу при об’єднанні вузів дає своє. Плюс дуже багато соціальних об’єктів на балансі університетів, які відволікають ті ж самі кошти, напевно, повинні бути передані в комунальну власність, тому що це невластиві університету функції.
– Тобто відрізати держзамовлення в принципі ви не плануєте?
– А держава тоді яким чином закриватиме потребу в тих ключових фахівцях, які потрібні самій державі? Можливо, туди ніхто не піде. На сьогодні важко вчитися на вчителя фізики – там найнижчі бали з ЗНО. Але вони нам потрібні, їх потрібно вчити.
Тобто ми розцінюємо держзамовлення, як елемент стимулювання тієї чи іншої високо дефіцитної по кадрах галузі. Ми скорочуємо юристів, економістів, публічне управління, але ми посилюємо потребу в інших областях. Ось саміт “Дія” вчора презентували, з 6,5 млрд ми хочемо до 17 млрд збільшити дохід від IT. Ринок в три рази більше вимагає фахівців в IT-сфері, нанотехнологіях, біотехнологіях. А це інструмент стимулювання – держзамовлення.
– Скільки у нас сьогодні зайвих інститутів і університетів?
– Не можна сказати, що вони зайві, регіон від регіону по-різному. Є університети такі як Острозька академія – не найбільший, але найперший університет. Тут потрібно дивитися за якістю, а не зайвий/незайвий. Є університети, які нічого не беруть з держави, повністю самофінансуються – той же Католицький університет, який працює самодостатньо і має хороші показники.
