Інформація завжди була могутнім інструментом впливу, але в епоху цифрових технологій вона стала ще більш небезпечною. Фейкові новини можуть змінювати політичні режими, створювати соціальні конфлікти та навіть спричиняти економічні кризи. Дезінформація не просто вводить людей в оману – вона формує цілу альтернативну реальність, у якій суспільство живе і діє.
Відповідно до визначення Кембриджського словника, дезінформація – це навмисне поширення неправдивих відомостей з метою введення людей в оману. У Спільній декларації, підписаній представниками ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, зазначається, що основне завдання дезінформації – це свідоме викривлення фактів або розповсюдження фальшивих та провокаційних відомостей, поданих як достовірні, щоб ввести в оману суспільство, політичних опонентів або конкурентів.
У доповіді, оприлюдненій 13 квітня 2021 року, Спеціальний доповідач ООН із питань свободи думки та її вираження зазначив, що дезінформація являє собою свідомо поширену неправдиву інформацію, метою якої є завдання значної соціальної шкоди. Крім того, у Кодексі практики ЄС щодо протидії дезінформації наголошується, що її використання може приносити економічну вигоду тим, хто займається її розповсюдженням.
В українському законодавстві поняття «дезінформація» не має чіткого визначення. Водночас Закон України «Про інформацію» визначає достовірність і цілісність даних як один із фундаментальних принципів інформаційних відносин. Подібні положення містяться і в Законах України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)» та «Про телебачення і радіомовлення», які підкреслюють відповідальність за правдивість поширюваної інформації.
Наслідки фейкових новин
Дезінформація поширюється швидко, оскільки апелює до емоцій людей, а не до раціонального сприйняття. Це особливо небезпечно в часи криз, коли суспільство стає вразливішим до маніпуляцій. Фейки не лише впливають на окремі рішення громадян, а й можуть формувати політичні та соціальні тренди, змінюючи хід історії.
Один із найяскравіших прикладів впливу фейків – вибори президента США у 2016 році. Під час передвиборчої кампанії в мережі масово поширювалися неправдиві новини, які впливали на думки виборців. Повідомлення про те, що Папа Римський підтримав Дональда Трампа або що Гілларі Клінтон очолює таємну злочинну організацію, змушували людей сумніватися у власному виборі. Незважаючи на подальше спростування цих історій, вони залишили глибокий слід у свідомості громадян.
Ресурс: https://surl.li/rkapuk
Дезінформація активно використовується й у військових конфліктах. Під час війни в Україні росія систематично поширює фейкові новини, які виправдовують її агресію. Наприклад, на початку вторгнення 2022 року російські ЗМІ запевняли свою аудиторію, що Київ нібито «добровільно здався», а українська влада втекла. Такі повідомлення не лише спотворювали реальність, а й створювали хаос серед українців, намагаючись посіяти паніку та недовіру.
Фейкові новини можуть мати й більш глобальні наслідки. Під час пандемії COVID-19 соціальні мережі заполонили теорії змови про «чіпування» через вакцини та навмисне створення вірусу в лабораторії. Внаслідок цього багато людей відмовлялися від вакцинації, що лише сприяло поширенню хвороби та збільшенню смертності. Подібна дезінформація розхитує суспільну стабільність і створює штучні протистояння.
Ресурс: https://surl.li/yfkbjv
Однак навіть після викриття фейків їхній вплив не зникає повністю. Психологи говорять про так званий «ефект ілюзорної правди» — чим частіше ми чуємо певну інформацію, тим більш правдоподібною вона здається. Саме тому навіть очевидні містифікації можуть жити десятиліттями і ставати частиною масової культури.
Способи боротьби з дезінформацією
У боротьбі з дезінформацією важливу роль відіграють незалежні фактчекінгові організації та журналісти, які аналізують і спростовують неправдиві повідомлення. Однак головний інструмент захисту – критичне мислення аудиторії. Перевіряти інформацію, аналізувати джерела та не довіряти сенсаційним заголовкам – це найкраща стратегія, щоб не стати жертвою інформаційних маніпуляцій.
Ресурс: https://surl.li/hwuojy
Освіта та медіаграмотність стають ключовими інструментами в інформаційну епоху. Люди повинні навчитися критично ставитися до інформації, розпізнавати маніпуляції та не піддаватися емоційному впливу провокаційних заголовків. Соціальні мережі та онлайн-платформи також несуть відповідальність за обмеження поширення фейків, впроваджуючи системи перевірки фактів та позначаючи недостовірний контент.
Водночас боротьба з дезінформацією не повинна перетворюватися на цензуру. Баланс між свободою слова та захистом суспільства від маніпуляцій є основою ефективної інформаційної політики.
Анастасія Шувалова,
студентка 448з ЧНУ імені Петра Могили
